Тернополянка розмальовує стіни і… мотоцикли

> — Я малюю, відколи себе пам’ятаю, — каже молода жінка. — Здібності, напевно, передалися мені від тата. Він — інженер-конструктор. Часто щось малює, креслить. Колись так гарно розмалював свій армійський альбом, що всі аж ахнули.

Талановита дівчинка спочатку пробувала себе у різних заняттях — ходила на волейбол, художню гімнастику. Але любов до малювання перемогла — Оксана пішла у художню школу і вчилася там чотири роки.

 

— Туди мене привів дідусь, побачивши, як я малюю, — каже співрозмовниця. — Заняття у цій школі дали мені як художнику дуже багато. Навіть більше, ніж навчання у педуніверситеті.

Ще навчаючись у вузі, Оксана стала керівником гуртка у Тернопільському центрі дитячої творчості. Вона навчала талановитих дітей.

— Та згодом я зрозуміла, що, навчаючи інших, сама не росту, не розвиваюся, — розповідає художниця. — Тож за два роки пішла працювати на фірму дизайнером інтер’єрів.

Там їй запропонували спробувати себе у нанесенні рельєфних декоративних штукатурок, зокрема у техніці мастехіно.

 

—  З чотирьох художників, які працювали на фірмі, це вийшло тільки у мене, — каже мисткиня. — Це складна техніка. Адже треба одним мазком сформувати потрібну форму, наприклад, листок. Якщо вийде погано, поправити можна лише тоді, коли штукатурка ще сира.

Перші замовлення Оксана виконувала у своїх знайомих — розмальовувала стіни акриловими фарбами. За якийсь час почала робити текстурний малюнок, або барельєф. Першою її роботою у цій техніці, була виноградна лоза. Вона вийшла дуже гарною, пригадує художниця.

— Сім років тому таке у Тернополі тільки-но починали робити, — продовжує Оксана. — А в Києві барельєфи вже були дуже популярними.

Згодом знайомі попросили майстриню розмалювати їхній мотоцикл аерографом (прилад для нанесення тонкого шару фарби за допомогою стисненого повітря – прим. ред.). Цю техніку застосовують при розмальовуванні автомобілів.

— Знайомі попросили на аркуші паперу намалювати аерографом якусь картинку. А якщо їм сподобається, то обіцяли довірити мені мотоцикл, — пригадує художниця. — Для мене це була нова техніка, мене такого ніхто не вчив. Але я спробувала — намалювала портрет своєї сестри. Коли знайомі побачили його, то спочатку не повірили, що це малюнок, а не фото.

Вражені результатом, друзі Оксани Хащевської дозволили їй розмалювати свій мотоцикл.  Відтоді, а минуло вже чотири роки, молода жінка успішно працює у цій техніці.

— З усіх технік, які я застосовую, мені найбільше подобається аерографія, — каже співрозмовниця. — Адже можна передати зображення з фотографічною точністю.

 

Тепер часто Оксана співпрацює з дизайнерами. Вона втілює у життя їхні ідеї, хоча й сама може зробити ескіз вподобаного замовником декору. Найчастіше клієнтів вона знаходить завдяки рекомендаціям знайомих, друзів і тих, кому оформляла помешкання. Окрім того, потенційні замовники знаходять художницю завдяки Інтернету, адже там виставлено чимало її робіт.

— Також я залишаю портфоліо зі своїми роботами у салонах декоративних штукатурок, — веде далі мисткиня. — Тож люди, які роблять ремонт, відразу можуть побачити, як я можу прикрасити стіни у їхньому домі чи квартирі.

Одного разу, продовжує Оксана, замовники попросили її розмалювати аерографом дитячу кімнату. Складність була у тому, що дівчинка на стіні повинна була мати риси обличчя доньки господарів дому.

— Це мені вдалося не відразу, але врешті я впоралася із завданням, — пригадує співрозмовниця.

Окрім декорування приватних помешкань у Тернополі, Оксана Хащевська неодноразово працювала у Києві — розмальовувала там квартири та офіси. Смаки киян — дещо інші, ніж тернополян. За словами Оксани, у столиці частіше замовляють інтер’єр у сучасному стилі — хайтек.

Також художниця оформляла приміщення барів-ресторанів — як у нашому місті, так і за його межами.

— У Тернополі одна з останніх моїх робіт — інтер’єр у барі «Ретро-театральне», — каже молода жінка. — Спочатку я малювала ескізи інтер’єру, а потім ці ідеї втілювала. Влітку два місяці працювала у Космачі. Там оформляла готельний комплекс.

Інколи бувають кумедні ситуації, продовжує художниця. Якось вона робила в замовників барельєфи з елементами мозаїки і різьби. Мозаїка — з різнокольорових камінців.

— Я ще не встигла доїхати додому, як мені зателефонувала замовниця і попросила повернутися назад, — усміхаючись, розповідає Оксана. — Виявилося, що її малі діти, як тільки я пішла, здерли ті камінчики зі стіни. Штукатурка навіть висохнути не встигла. Довелося мені все поправити.
Буває, замовники дуже дивуються, коли художниця тільки-но починає у них працювати.

— Люди думають, що я прийду зі щітками, шпателем, — сміється співрозмовниця, — а я приношу із собою компресор, великі відра... Вони питають: «А що ви з тим усім будете робити?».

Робота художника-дизайнера інтер’єрів — не така легка, як здається на перший погляд, додає мисткиня. Це творча робота, яка вимагає багато терпіння, фантазії і натхнення.

Окрім улюбленої професії, в Оксани Хащевської є чимало різних хобі. Одне з них — спелеологія. До цього захопливого заняття молоду жінку залучив її тоді ще майбутній чоловік.

— Ми разом обійшли чи не всі печери Тернопільської області, а також Криму, — каже вона. — Крім того, уже не раз сплавлялися Дністром, були у піших походах Карпатами.

Оксана має три мрії — стрибнути з парашутом, випробувати себе у банджі-джампінгу (стибок вниз головою з висоти зі страховкою — прим. ред.) і поїхати в Індію та Непал.

 

— Чоловік поділяє мої бажання, — каже співрозмовниця. — Він — ще більший екстремал, ніж я.

Завдяки своїм захопленням художниця навіть виграла у конкурсі.

— Кілька років тому в одному з закладів Тернополя проводили конкурс «Моє шалене літо», — пригадує молода жінка. — Кожен учасник мав надати фото як доказ екстремального відпочинку. В результаті вибрали трьох переможців — один стрибав з парашутом, інший — сплавлявся рікою, а я підкорювала печеру. Як винагорода мені дістався річний безкоштовний абонемент на всі концерти, які відбувалися у тому закладі.

Загалом в Оксани — дуже багато планів, які стосуються і роботи, і захоплень. Головне, за її словами, — любити те, що ти робиш. Тоді це даватиме задоволення і тобі, і тим людям, для яких ти працюєш.  

Довідка
Оксана Хащевська народилася у 1983 р. у Тернополі. Навчалася у загальноосвітній школі №12. У 1995-1999 рр. відвідувала гурток у Тернопільській обласній профспілковій школі мистецтв на вул. Медовій. У 2000-2005 рр. навчалася у Тернопільському педуніверситеті ім. В. Гнатюка на спеціальності «Вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва». У 2005-2006 рр. працювала керівником гуртка «Чарівні фарби» у Центрі дитячої творчості. Після закінчення вузу пробувала себе у професії дизайнера інтер’єру. Однак згодом знайшла застосування своїм здібностям, працюючи дизайнером-художником. Заміжня, виховує донечку, якій півтора року.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.