Якщо ревнощі - на межі маячні, переконати людину в їхній безпідставності неможливо

Як переживають це відчуття люди у різних за типом сім'ях, а також про ревнощі на межі патології розповідає тернопільський психоаналітик Андрій Коваленко.
- Якщо людина стикнулася зі зрадою, безумовно, вона не може залишатися абсолютно спокійною, - каже лікар. - Адже зрада - це певною мірою "зникнення партнера". Звісно, є окремі сім'ї, де чоловік і дружина живуть, так би мовити, "паралельними курсами", знають про зв'язки одне одного "на стороні" й особливого почуття ревнощів не відчувають, але це радше виняток.
Ревнують по-різному
Сила ревнощів залежить від того, наскільки близькі стосунки в парі. В ідеалі у любові людина, з одного боку, відчуває себе частиною цілого і водночас не забуває про те, що вона - окрема особистість.
- У крайніх проявах може бути варіант, коли людина почуває себе лише частиною цілого - пари, - продовжує пан Коваленко. - Тобто, фактично придатком до партнера або ж навпаки, партнера сприймає як придаток до себе. В іншій крайності кожен із партнерів відчуває себе повністю окремою особистістю, пара існує як двоє окремих людей.
У кожній із цих трьох ситуацій люди по-різному переживають ревнощі і ступінь страждання того, хто ревнує, буде різний. У випадку, коли людина сприймає партнера як частину свого его, втрата партнера - це втрата его, це дуже боляче, це викликає багато страждань, тривоги, злості - всіх тих емоцій, з яких складається почуття ревнощів.
- В іншому випадку, коли людина, окрім партнера, цінує й свою особистість, вона теж страждатиме від зради, однак це не буде такою великою катастрофою, як у попередньому випадку, - пояснює лікар. - Адже людина визнає за партнером право бути іншим, мати свої бажання, смаки, інтереси. Їй легше відпустити партнера - вона розуміє, що від цього не стає гіршою, меншою. Звісно, вона сумуватиме, однак цей сум від розлуки мине відносно швидко - за кілька місяців, півроку, рік. У попередньому ж випадку зраджений почуватиме себе неповноцінним чи не до кінця життя, адже вважає, що із втратою партнера втратив частину себе.
Найменше ревнощів і найменше страждань через зраду в тих парах, де люди живуть "не змішуючись" - кожен сам по собі. Коли дізнаються про зраду, певною мірою ревнують і вони, однак це минає дуже швидко - людей мало що пов'язує.
Коли це хвороба
Феномен ревнощів включають і до структури таких серйозних психічних розладів як шизофренія, алкоголізм та інших - патологічні ревнощі є одним із симптомів цих хвороб. У таких людей ревнощі - абсолютно безпідставні, які не мають обґрунтованих причин для переживання. Душевнохвора людина починає дуже прискіпливо стежити за своїм партнером і будь-які дрібниці може трактувати як завгодно, звинувачуючи у зраді.
- Така поведінка - вже на межі маячні, - каже Андрій Коваленко. - Маячня характерна тим, що вона - нелогічна, а тому переконати людину в протилежному абсолютно неможливо - ревнивець, зі свого боку, наведе безліч своїх спостережень, висновків, які переконують його у власній правоті. Ревнощі для нього - ідея фікс, вони стають центром життя, ні про що інше він думати не може. У такому випадку без допомоги спеціаліста не обійтися. Адже, якщо людина хвора, то, як правило, картина хвороби лише ревнощами не обмежується.
"Що ти шукаєш?"
Вирішуючи ж проблему ревнощів, спричинених зрадою, насамперед потрібно з'ясувати, що ж стало причиною цієї зради - задати питання: "Що ти шукаєш поза сім'єю? Чого тобі бракує тут?" і спробувати змінити ситуацію.
- До речі, нерідко буває, що чоловік, який дуже ревнує свою жінку і постійно підозрює її у зраді, натомість сам дуже легко і не раз її зраджував, - зауважує пан Коваленко. - Однак своїм зрадам він не надає такого великого значення, він про них наче забуває.
Тож потрібно розуміти, що ревнощі у не крайніх своїх проявах - почуття природне, підсумовує психоаналітик. Важливо інше - що надалі буде робити пара для покращення стосунків.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.