До скількох років дітям варто спати з батьками у ліжку

​​

 За кордоном окрема дитяча кімната – це норма. Для нас це, переважно, - розкіш. Більшість сімей мають спільну спальню, де сплять і батьки, і маленькі діти. Про окремий «світ» для малюка батьки задумуються, коли дитина дорослішає.

Подружжя Олени та Андрія Косілових разом із дворічною донечкою живуть разом із батьками. Окремої дитячої кімнати вони поки що не мають.

- Маємо маленьку спальну кімнату, - Розповідає Олена. – Даринка має власне ліжко. Ще перед народженням донечки ми зробили тут ремонт, забрали всі зайві речі. Адже ми добре розуміємо, що там, де спить дитина, має бути якомога менше накопичувачів пилу.

У свої два рочки Дариночка дуже самостійна й любить спати сама, продовжує мама.

- Коли я повернулася з пологового будинку, то була дуже виснажена, - говорить вона. – Тож збирала малечу до себе вночі. Із чотирьох місяців у нас почалися проблеми з грудним вигодовуванням, догодовували сумішшю. Із того часу, як перейшли на штучне годування, у спільному сні не було необхідності.

Що стосується окремої дитячої кімнати, на думку Олени, вона необхідна, коли дитина підростає, і їй потрібен власний простір. Немовля ж може перебувати в одній кімнаті з батьками. Так буде спокійніше і мамі, і дитині.

- Головне – щоб батьки не забували про дотримання гігієнічних норм, - каже жінка. – У спальній кімнаті не повинно бути стерильно, але має підтримуватися чистота. Кілька разів на тиждень я роблю вологе прибирання, регулярно провітрюю кімнату. Кватирку закриваю тільки на ніч та під час денного сну, щоб вуличні звуки не заважали донечці. Окрім дорослого та дитячого ліжка, у спальній залишили тільки найнеобхідніші речі – дитячий одяг, підгузки, вологі серветки та горщик. Граємося в іншій кімнаті. У дитячій палатці склали всі наші іграшки.

Досить важливим вважає спільний сон Оксана Возняк. У першу чергу, він покращує процес лактації, якщо мама годує дитину груддю.

- Зараз моїй донечці три роки, а ми й досі іноді спимо разом, - розповідає вона. – Раніше, коли Софійка пила грудне молоко, спати разом було зручно. Адже в будь-який момент у неї був доступ до молочної «кухні». Та й мамі так набагато легше, адже не потрібно вставати за ніч декілька разів, щоб заспокоїти дитину. Допомагає спільний сон в перші місяці життя, адже після пологів мама дуже виснажена, малеча часто прокидається.

Не бачить потреби в окремій дитячій кімнаті і Юлія Кравчук.

- Я думаю, що окрема кімната потрібна, коли дитині вже більше п’яти років, - каже жінка. – Тоді малечі вже можна нормально пояснити, чому вона має спати окремо від батьків.

Богданчику нині одинадцять місяців, і він навряд погодиться спати сам у кімнаті, продовжує молода мама.

- У нас ще лізуть зуби, тож спільний сон – єдиний порятунок, - говорить вона. – Буває, що за ніч він прокидається більше десяти разів. Легше заспокоїти, коли він поруч. Не уявляю, якби мені доводилося бігати ще й в іншу кімнату. Коли чоловік дуже стомиться на роботі, то сам іде спати в зал. Так спокійніше нам усім.

А от Наталія Ващук придумала альтернативу спільному спанню. Щоб малюк не боявся спати у своєму ліжечку, вони з чоловіком від’єднали від ліжка передню стінку та підсунули його до ліжка, у якому сплять батьки.
- Коли в сина болять зубки, або йому сниться щось страшне, я можу спокійно подати йому ручку, - розповідає мама. – Відчуваючи, що хтось поруч, він спокійно засинає. Але, коли закінчу грудне годування, планую поступово привчити синочка до окремого сну. З одного боку, мамі спокійніше, коли дитина поруч. Але, коли малеча дорослішає, то їй краще спати у своєму ліжку.

Коментар екперта
Оксана КОЛОДІЙЧУК, практикуючий психолог:
- Окремі спеціалісти переконані, що малюки повинні спати у своєму ліжечку. На їхню думку, у дітей, які не звикли спати самі, може з часом сформуватися стійка потреба у постійній присутності батьків і страх залишитись самому в темряві. Тому, для того, щоб уникнути цих клопотів, немовля з перших днів має мати своє ліжечко, яке буде знаходитися в одній кімнаті з батьками. Починаючи з трирічного віку, поступово, у формі гри та емоційного забарвлення, можна привчати дитину спати в іншій кімнаті. Проте побутує думка, що дитина, яка спить разом з матір’ю, почувається більш захищеною. Але як тут бути багатодітним сім’ям? Враховуючи позиції обох сторін, єдиним вірним рішенням, є те, яке прийняла для себе сама родина, опираючись на материнську інтуїцію, індивідуальні потреби та особливості дитини, можливості сім’ї.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.