Фільми жахів будять наше первісне "Я", пояснює тернопільський психоаналітик

- Коли дивлюся фільми жахів, голова відпочиває, - розповідає 23-річний тернополянин Андрій Возний. – Після перегляду таких фільмів у мене більшає оптимізму. Та не всі друзі поділяють моє захоплення. Кажуть, що не розуміють, яке задоволення може бути від того, що тебе лякають.
Страшні казки – як вакцина
Корені бажання переживати страх криються у глибокому минулому людства, пояснює тернопільський психоаналітик Владислав Газолишин. Навіть у дитячих казках є чимало страшних історій.
- В "Івасику-телесику” Бабу Ягу спекли живцем, і діти з цього тішаться, - нагадує фахівець. - У казках братів Грім, Шарля Перро теж чимало моментів, котрі можна вважати жахами.
Психоаналітики стверджують, що страшні казки дітям не шкодять. Так, учениця Карла Юнга Марія-Луїза фон Франц пише про те, що в душі кожного є та міфічна частина, котра живе ще з первісних часів.
- Первісна людина, хоч і маленькими крупинками, залишилася у кожному з нас, - пояснює пан Газолишин. – У давні часи людина із жахом жила постійно, бо хижаки, вороги з іншого племені, смерть і жорстокість були завжди поруч. Згодом, у Середньовіччі, вимирали цілі села, відбувалися катастрофи. Людина не могла себе від цього захистити. Це – те, про що тепер знімають фільми жахів.
Розповідаючи дитині страшну казку, ми, на думку психоаналітиків, пробуджуємо ту первісну частину, в котрій закладено найбільше життєвої енергії - лібідо. Для дітей такі окультурені казки - наче вакцина, що не шкодить, а навпаки, посилює імунітет.
- Дитині для росту і розвитку вкрай необхідно мати цю енергію життя, - пояснює фахівець. - І вона її отримує не лише від навколишнього світу, не тільки разом із харчами, а й із досвіду минулих поколінь. Він і міститься в казках. Тому дитині краще розказувати казки того народу, до якого вона належить. Так нація поділиться із малюком своєю енергією. Вона, до речі, не має ні знаку "плюс", ні "мінус", незважаючи на те, що "запустити” її може, наприклад, страшна казка. Просто, переживаючи страх, ми видобуваємо з себе більше емоцій.
Тож батькам не варто піддавати власній цензурі казки, складені народом, радить фахівець. Якщо багато поколінь пропустили цю оповідку через себе, то й вашій дитині вона не зашкодить.
Для дітей вигадка - реальна
У дорослому віці ми потребуємо все сильніших емоцій, каже психоаналітик. Тому нерідко після перегляду фільму жахів людина почувається на диво бадьорою та приємно збудженою. Емоції, котрі глядач отримує через екран, пробуджують його власні.
- Що більший страх – то більше енергії глядач "видобуває", - зауважує пан Газолишин. - Але якщо він живе лише фільмами жахів, передозовує їх, то розвиватиме лише одну емоцію – страх. Далі може почати себе з ним ідентифікувати, боятиметься виходити на вулицю.
Тому фільми жахів зазвичай радять дивитися нечасто і в компанії. А також – обговорювати свої враження від побаченого.
- Це здружує, об’єднує, робить компанію згуртованішою. Тоді страх стає грою, - додає психоаналітик. - Людина сама себе лякає, але при цьому розуміє, що насправді вона - в безпеці, бо весь жах – по той бік екрану. Таке розуміння є в дорослого, але в дитини чи підлітка воно ще не сформоване. У них немає чіткого розмежування реальності і вигадки. Вони більше втягуються в те, що відбувається на екрані. Більше схильні ототожнювати себе з героями. Якщо в дитини вразлива психіка, то може з’явитися й бажання експериментувати, повторити побачені жахи в реальному житті.
Фахівець радить батькам звертати увагу на те, що дивляться їхні діти. І навіть дорослим, скачуючи фільм з Інтернету, варто перед тим читати анотацію. Адже фільми жахів бувають і такими, що залишають лише негативні переживання. Не слід дивитися такі стрічки дуже вразливим і тривожним людям. Особливо – в період, коли вони почуваються збудженими.
Одним – Хічкок, іншим – "Маска”
Зрештою, кожен фільм – це продукт. І кожен глядач може обирати той, котрий йому підходить.
- Одні зрозуміють фільми Хічкока. Ці стрічки змушують думати, шукати порівняння та проводити аналогії, - пояснює пан Газолишин. – Причому вдалий фільм жахів змушує думати навіть інтенсивніше ніж, наприклад, драма. Коли людина боїться, вона думає краще. Це – інстинкт виживання. Інші виберуть щось простіше – "Маску” чи "Пилу”. Там, як видається, немає жодного змісту, але люди все ж дивляться всі їхні продовження.
Тож сказати однозначно, чого більше – користі чи шкоди від фільмів жахів - не можна, підсумовує психоаналітик. Однак завжди варто пам’ятати, що це – розвага для дорослих, причому вона має бути дуже дозованою.
- Якоюсь мірою перегляд фільмів жахів робить нас дітьми, - каже Владислав Газолишин. – Тож можна припустити, що цей жанр буде популярним завжди, тому що люди прагнуть емоцій. Ті, хто хоче пережити страх, вибирають фільми жахів. Ті, хто хоче поплакати, дивиться мелодрами. Головне – аби все це не відривало від реальності та не заважало переживати справжні емоції, викликані не кіногероями, а живими людьми.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.