Маленькі, але сильні! Історії діток, які перемагають рак та живуть з невиліковними хворобами

Маленькі, але сильні! Історії діток, які перемагають рак та живуть з невиліковними хворобами

7 квітня весь світ святкує Всесвітній день здоров'я. Для медиків міської дитячої лікарні кожен день року – це боротьба за життя діток. Розповідаємо про великі перемоги наймолодших. Вони хапаються за кожен промінчик надії та дарують його іншим. 

Доброго здоров’я, друзі! Так вітаємося, бажаємо його рідним чи знайомим, але так рідко замислюємося про цінність. Скільки сенсу закладено у цьому простому слові. Перша сходинка до щастя – здоров’я. Так говорив ще Сократ, і у час пандемії важливість фрази особливо підкреслюється.

У цьому тексті розкажемо історії пацієнтів КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня». Вони закликають кожного з нас задуматися про найважливіше, адже коли хворіємо, то всі буденні речі просто втрачають сенс.

Відео дня

Артемчику 2 рочки, але він вже пережив складну операцію та хімотерапію

Для нас це був шок

Артемчику лишень два рочки. Він активний, допитливий і грайливий хлопчик. У нього ще все життя попереду, на жаль, у зовсім ранньому віці він вже встиг пережити багато випробувань. У листопаді минулого року в хлопчика діагностували онкологічне захворювання, у грудні дитину прооперували, а з кінця січня хлопчик проходить курси хіміотерапії.

Кілька місяців у лікарняній палаті, бажання побачити маму та швидше повернутися додому. Артемчик не розуміє, чому так довго вони в лікарні. Бабуся пані Мирослава зі сльозами на очах пригадує, коли дізналися про хворобу.

– Ми візуально побачили зміни, звернулися до лікаря, пройшли обстеження в обласній дитячій лікарні, і там нам сказали діагноз. Пухлина злоякісна. Для нас це був шок! Не дай Боже нікому такого переживати, - щиро промовляє жінка. – Ми дуже дякуємо медикам за те, зо оперативно відреагували, встановили діагноз, одразу провели операцію. Ми завдячуємо і працівникам міської дитячої лікарні за чуйність, професіоналізм і те, що підтримують нас у боротьбі з непростою недугою.

Вселяють у нас надію

Зараз онук пані Мирослави проходить четвертий курс хіміотерапії. Раніше з ним була мама, але вона завагітніла, тож її підмінила бабуся. Вона читає Артемчику казки, вчить з ним букви та робить все, щоб малюк мав позитивні думки.

– Так, це нелегко, треба зібрати всю свою силу волі у кулак. Емоції часом беруть верх. Але ми стараємося мислити позитивно і вірити у краще. Лікарі дають гарні прогнози, підтримують і вселяють у нас надію. Це дуже допомагає. Днями в Артемчика народився братик, тому тепер ми ще більше хочемо швидше одужати та повернутися додому, бавити малечу, - каже співрозмовниця.

З нагоди Дня здоров’я жінка бажає усім тернополянам тільки добра.

– Хочу подякувати нашому лікарю Ігорю Свистуну за невтомну працю та професіоналізм, а також щире дякую усім працівникам лікарень, які щодня рятують дитячі життя, - підсумовує пані Мирослава.

Дем’янчик мріє піти у перший клас разом з іншими дітками

Стали як одна сім’я

Чуйні, добрі і турботливі. Так про медиків дитячої лікарні відгукується пані Наталія. У її шестирічного сина Дем’янчика – рак крові. Лікуються вже п’ятий місяць, цілодобове перебування у боксі пригнічує, але завдяки підтримці медиків почуваються, як у великій родині, каже мама.

– У нас в палаті все необхідне, у закладі є іграшки та книги, ми також маємо свої. Щоб дитині не було сумно, - говорить вона.

Про хворобу сина дізналися несподівано. Звісно, таке пережити дуже непросто.

– Раніше нічого його не хвилювало, протягом останнього року періодично хворів у садку, але, знаєте, то в багатьох діток буває. Ми здавали аналізи, нічого не віщувало біди. Потім він пожовтів, ми звернулися до лікарів. Здали аналізи і дізналися, що в нас – онко. Але вже навіть у  цей момент лікарі підтримали нас. Нам не просто озвучили діагноз, нам повідомили, що син хворий, але це виліковується, з таким живуть, створюють сім’ї. У нас одразу вселили віру та надію, тому ми одразу налаштувалися на перемогу над хворобою.

За пів дня, коли дізналися діагноз, життя родини перевернулося з ніг на голову, каже тернополянка. На задній план відійшли всі неважливі речі.

– Для нас стали байдужим всі ті речі, на яких ми раніше зациклювали увагу. Здоров’я дитини – ось що найголовніше, за що ми боремося, і про що думаємо щодня. Я всім серцем хочу повернутися до звичного ритму життя, але воно в нас тепер точно інакше. У пріоритеті – лікування та виконання рекомендацій лікарів, щоб це мало позитивний результат, – каже мама.

Лія має рідкісне генетичне захворювання

Знає, що мусимо боротися!

Синові – 6, але про хворобу батьки йому мало розповідають. Пояснюють, що треба якийсь час побути в лікарні, щоб вигнати злі бактерії з організму.

– Хіміотерапію Дем’янчик переживає непогано, раніше були емоційні прояви агресії чи поганого настрою, зараз, дякувати Богу, краще, – каже мама. – У вересні сину вже до школи, ми мріємо, що він розпочне навчання дистанційно. А в же в другому класі зможе повноцінно відвідувати заняття.

На жаль, ніхто не знає, як завтра складеться його життя. Тому в будь-яких ситуацій не потрібно опускати руки, варто боротися, каже пані Наталія. Вона щиро дякує медикам дитячої лікарні за ту надію, яку дають батькам і діткам, за професіоналізм, який допомагає побороти важкі недуги.

Моя донька – метелик

У семирічної Лії – вроджений бульозний епідермоліз, тобто тонка вразлива шкіра. Людей з такою хворобою ще називають «метеликами». Це рідкісна генетична хвороба, при якій шкіра людини настільки тендітна, що рана може з’явитися від дотику. Невиліковне орфанне захворювання, з яким доведеться жити, розповідає мама дівчинки Леся Мосімчук.

– Діагноз нам встановили у чотири роки, до того часу ми зверталися до лікарів, але ніхто не міг визначити цю рідкісну недугу, – каже вона. – Моя донька – метелик. Дитина встає зранку, і у неї вже пухирі. Не знаєш, від чого. Чи від температури, чи від стану імунітету, чи вологості повітря. Пухир пробив – це вже як закрита рана. Вона болить, ниє. І, відповідно, спосіб життя вже зовсім інший. Ти не порухаєшся, ти не взуєш те, що тобі треба. Наприклад, руками ти не візьмеш, бо мусиш вважати. Так само пробігтися лишній раз ти не пробіжишся, щоб не впасти, і не дай Боже, не здерти шкіру. Ти твердої їжі не з`їси, бо стравохід звужений. Ми стоїмо на обліку у дитячій поліклініці. У Тернополі моя донька одна з таким діагнозом. У області –18.

Попри хворобу дівчинка навчилася кататися на роликах та любить танці

Пані Леся, до слова, є регіональною представницею громадської організації Debra-Ukraine – центру допомоги дітям, хворим на бульозний епідермоліз. Тут батьки обмінюються досвідом та допомагають переживати важкі моменти разом. Декілька років тому завдяки зусиллям громадської спілки «Орфанні захворювання України» хворобу бульозний епідремоліз внесли до реєстру рідкісних захворювань на законодавчому рівні. Завдяки цьому держава частково виділяє кошти на лікування хворих на цю недугу.

Попри те, що хвороба невиліковна і потрібно вести особливий спосіб життя, пані Леся старається, аби її донька мала все те ж, що і інші діти.

– Донька ходила у садочок, вона навчається у звичайній школі, відвідує танці, веде активний спосіб життя. Ми навіть на роликах кататися навчилися. Я, на жаль, працювати не можу, бо мушу забирати доню раніше, стежити за її харчуванням та самопочуттям, – говорить тернополянка.

Не дивлячись на всі труднощі, їхньому оптимізму можна повчитися! Мають віру, надію та прагнення. А це – головне.

 

Бажаємо міцного здоров’я та швидкого одужання нашим героям і всім тернополянам.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (59)
  • Юлія Малаковска

    Господи допоможи діточкам
  • Olga Golovata

    ++++++++
  • Людмила Кулян

    +++++++++++++++++
  • Тетяна Гомонець

    +++++++++++
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
22:20 Поліція розшукує 15-річного хлопця з Чорткова Олександра Мороза 22:00 Дитячу травматологію змінив на артбригаду: історія молодого лікаря-науковця 21:00 У Тернополі прощатимуться із військовослужбовцем Іваном Грицком 20:00 Перетворили пустир на модульне містечко: як переселенці стали стимулом для відбудови Малашівців play_circle_filled Від читача 12:17 Пів мільйона грн компенсацій отримали цьогоріч роботодавці Тернопільщини, які працевлаштували переселенців 19:00 «На щиті» повернувся додому сапер із Теребовлянської громади 18:00 У замку на Тернопільщині організовують толоку 17:00 26-річний тернополянин за 4500 доларів став «батьком» трьох литовських дітей 15:30 Причетному до організації вибухів у Тернополі повідомили про ще одну підозру 15:07 «Афілійований міні-EdCamp Ternopil»: що зібрало у 19 школі майже дві сотні освітян? 14:00 На Тернопільщині мотоцикліст врізався в кам'яну огорожу — є постраждалі 13:30 Патріотична організація «Центурія» проводить набір активної молоді 13:00 На п’ятьох вулицях Тернополя триває поточний ремонт дорожнього покриття 12:33 Кременчанину, який торгував зброєю, повідомили підозру 12:00 На дорогах Тернопільщини вітер повалив понад 20 дерев 11:35 На Тернопільському ставі починається сезон водних прогулянок 11:15 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (новини компаній) 10:45 1 квітня розпочинається нерестова заборона на вилов риби 10:10 На Оболоня пограбували жінку 09:50 Прямий маршрут Прага-Чоп: Укрзалізниця відкриває нові горизонти (на правах реклами)
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Тернополі Ваші відгуки про послуги у Тернополі
keyboard_arrow_up