Спорт ніколи не буває поза політикою, бо є публічною людською діяльністю перед очима великої кількості людей, а отже - частиною політики. Навіть позірна аполітичність - це політична позиція. Аполітичним можна бути хіба що на самоті.
Саме тому спортсменам країн-агресорів блокують доступ до міжнародних змагань та участі у олімпіадах - це не покарання самих спортсменів і навіть не держав, яких вони представляють. Це повідомлення до суспільства, з якого вони вийшли і яке за них вболіває - ви робите погані речі і тому вам обмежено доступ до людської цивілізації.
То ж публічні стейтменти спортсменів, країна яких перебуває під жорстоким нападом - річ логічна і закономірна, навіть під ризиком дискваліфікації, бо можливість зайвий раз звернутись до міжнародної спільноти та підняти дух співгромадян набагато цінніша за місце на подіумі призерів. Власне ці спортсмени вже на подіумі у наших серцях, вже здобули золото.
Часом у спорті буває навіть цікавіше, спортсмену можна досягти чогось надзвичайного і цей здобуток говорить за нього набагато гучніше та ефективніше. Яскравий приклад - досягнення нашого свіжонародженого рікіші Данила Явгусишина. Його стрімка кар'єра у вищому дивізіоні сумо привернула увагу безлічі японців до України і до її поточних проблем. Вони пишуть про Україну в ютубі, в новинах, ходять з прапорцями по Токіо, в курсі того, що нас зараз примушують до здачі територій і масово підтримують Україну та українців. І це все тому, що мегаталановитий братуха-борцуха) з Вінниці завдяки величезній роботі над собою розтопив їх серця технікою і поведінкою. Вимагати від нього ще особистих заяв про свою українськість абсолютно зайве - дипломатія вже відбулась у дохьо.
Це взагалі така трохи казкова історія, що мешканці далекої країни, над якою сходить сонце, дуже перейнялися долею країни, над якою сонце намагаються затулити. І це дуже захоплює і надихає.
