Про Топ-100 кращих тернополян

Ці рядки для тернополян і про тернополян.
Впродовж двох місяців у файному місті Тернопіль тривали перші народні праймеріз "100 кращих тернополян 2015". До свого результату повернусь трішки пізніше. Спробую дати власну оцінку тому, що відбулось та результатам голосувань.
Дуже показовою є перша десятка, у якій: 1 спортсменка, 2-є "кіборгів", 2-є священиків, 1 ресторатор, 1 геній сучасності(!) і 3-є волонтерів (себе скромно зараховую до їх числа). І жодного(!!!) політика! Політики компактно розмістились у другому, третьому і наступних десятках, рясно проріджені діячами культури, журналістами, громадськими активістами, біцями АТО, волонтерами і т.д.
Все це говорить тільки про одне: громада міста потребує оновлення еліт. Оновлення представництва у органах місцевого самоврядування. І одразу ж постає наступне питання: чи готові ті, кому тернополяни довіряють і кого своїм голосуванням висунули в "топ", піти на цей крок і змінити звичний ритм життя на служіння громаді. І чи дасть це очікуваний результат?
Візьмемо ту ж першу 10-ку. Давайте відверто, священослужителі мають займатися тим, чим займаються. Церква відділена від держави і я особисто категорично проти входження священиків будь-яких конфесій і патріархатів у органи місцевого самоврядування! "Богові - Боже, а кесареві - кесареве!". Святий отець - чиновник, це такий самий цирк, як голова ЖЕКу, який може вас висповідати і причастити не виходячи з кабінету!
Геній сучасності, пан Іван Марчук. Ви точно впевнені, що хоче його у владу? А воно йому треба? Ресторатор Гросуляк, як на мене, прекрасно займався б справами громади! Але, міркую собі, від нього користі для міста як від бізнесмена кратно більше! Чоловік створює робочі місця, сплачує податки, має заклади, в які не соромно завести гостей міста. Всі ці структури потребують контролю та особистого управління. Чи треба Михайлові йти в чиновники, якщо є ризик втратити у бізнесі, який потребує щоденного контрою? Хоча, якби мав тернопільську прописку, то на виборах усіх рівнів із задоволенням віддав би за нього голос.
Далі можна довго говорити про наших вояків. Довіра до них тотальна і виправдана. У їх чесності ніхто не сумнівається! Але чи має хтось з них бажання лізти у рутинну чиновницьку роботу? Я свого часу хотів бути адвокатом, бо уявляв собі цю роботу так, як це подається у голлівудських фільмах. Слава Богу, старший брат, який працює адвокатом, вчасно відмовив від цих планів, бо, як виявилось, все набагато банальніше!
Олена Підгрушна – наша гордість, наша зірка! Працювала впродовж року заступником міністра з питань молоді і спорту. Чи буде цікаво після таких вершин варитись у тернопільському "соку"? Зрештою, не претендую на оцінку кваліфікації Олени, як потенційного чиновника на місцевому рівні, бо, поняття не маю про її здобутки на посаді зам міністра. Може і треба саме її у тернопільський спорт на найвищі щаблі!
Знаю, що зараз купа людей мені буде закидати, мовляв, той самий Марчук у списку переможців праймеріз не тому, що він має бути у владі, а тому, що просто "кращий тернополянин". Проте, на мою думку, люди своїм голосуванням показують нам свої очікування, вказують орієнтир! 
Однозначно, з-посеред першої десятки можу виділити двох волонтерок - Мусіхіну і Жигунову. Про першу лише начуваний, з другою знайомий особисто і давно. Таких людей хотілося б бачити у владі. Конкретно Жигунова, зарекомендувала себе абсолютно безкорисною людиною, котра жертвуючи часом на себе та власних дітей, переймалася і переймається проблемами то породіль, то дітей, то біженців. Переконаний, що людина з її енергією та баченням вирішення проблем цілих сегментів у гуманітарній сфері, могла б стати безцінним кадром у профільних структурах як на міському, так і на обласному рівнях!
Коротше кажучи, праймеріз залишили по собі більше запитань, аніж відповідей. Проте, чітко вказали на вектори довіри пересічного тернополянина і його запити до майбутніх керманичів міста усіх рівнів: альтруїзм, жертовність, довіра громади і відсутність попереднього політичного портфоліо.
Якщо відсіяти з "сотні кращих" тих, кому до органів місцевого самоврядування сенсу потикатись немає, позаяк, ті люди живуть в інших вимірах, то так чи інак, може назбиратись непогана "пачка" людей, яким сам Бог велів об*єднатись в одну структуру і тою структурою йти на місцеві вибори!
Починаючи від тої ж Жигунової, закінчуючи Юрою Штопко, Русланом Савчишиним, Андрієм Столяровим і ще рядом імен та прізвищ, яких не буду називати, щоб не звинуватили у заангажованості та впливі на волевиявлення, позаяк у них вже був певний політичний досвід.
Щодо власного першого місця... 
Мені зателефонувала мама. Її емоціям не було краю. Вона була щаслива і пишалась своїм сином. Для мене це найкращий результат Вашого голосування. Я почуваю себе водночас дуже щасливим, тому що це перше місце і кількість голосів, які за ним стоять - це надзвичайний кредит довіри з боку людей, з якими я вже не живу в одному місті майже 10(!!!) років. Це можливість ще раз відчути, що я був, є і буду тернополянином, попри те, що зі своїх майже 34-ьох років прожив у Тернополі заледве 8! З іншого боку, я почуваюсь трохи ніяково, бо я аж ніяк не можу стояти у рейтингу кращих тернополян вище Олімпійської чемпіонки, котра прославила нашу країну і місто на всю планету, власників компаній, котрі дають у місті сотні робочих місць, чи, тим більше, пана Марчука... 
Чи є у мене бажання спробувати себе у політиці? Так, є. Чи пропонували мені "ломанутись" на вибори мера чи депутата по мажоритарці у Тернополі? Так, пропонували! Чи можу я бути корисним громаді міста на будь-якій з цих посад зараз? Ні! Принаймні не зараз… З двох причин: по-перше, я внутрішньо не готовий ще брати на себе таку відповідальність! А по-друге, я відчуваю, що зараз, як волонтер, більше користі приношу забезпечуючи наших земляків у зоні АТО (тернопільську "Альфу", "Сокіл", бійців добровольчих батальйонів, бійців ЗСУ від 8-го полку до 128-ї бригади). І цим збираюся займатись і надалі, аж до повної Перемоги! Хоча, не виключаю, що за кілька років зможу поєднувати ці справи із активною політичною діяльністю. Всьому свій час!
Я хочу щиро подякувати кожному, хто зробив "клік" навпроти прізвища "Притула". Ви зробили для мене дуже важливу справу. По-перше, дали мені сигнал, що не тільки я "гину" від дистанційної любові до міста, яке дало мені "трамплін" у життя, але й що ця любов взаємна. А по-друге, я сподіваюсь, що мій батько, Дмитро Григорович Притула, з того світу, тішиться тим, що ті життєві принципи, яким він мене навчав, нарешті дали свій результат! 
Не сприйміть це за показовий пафос, але свою перемогу хочу присвятити своєму батькові, котрий навчив мене найважливішим у цьому світі речам: тримати слово і бути відповідальним за тих, хто тебе оточує!
Дякую Тобі, Тернопіль! Дякую Вам, тернополяни! До зустрічі в "Березілі" на 5-річчі "Вар*яти-шоу"!!!
Щиро Ваш, Сергій Притула завжди «Тернопільський Сірий»!