Читаю, бо мені це подобається

«ЯКБИ» ІРЕН РОЗДОБУДЬКО

Марія Колісник, студентка

250 сторінок, декілька годин і кардинальні зміни в світосприйнятті, в думках, мріях, пріоритетах. Ми часто стаємо заручниками нашого минулого: спогадів, вчинків, переживань, які певним чином відбиваються на нас теперішніх. Минуле не варто назавжди викреслювати, щоб мати можливість повернутись туди в якийсь, переломний для себе момент і переосмислити все, мати шанс щось виправити. Взагалі такі книги потрібні, щоб хоч іноді глянути на своє життя з боку. А чи там я, де хотіла бути кілька років тому? Не для того, щоб жалкувати про щось зі словами "от якби я тоді...", ні, а щоб змінити щось конкретно зараз і негайно! Я ніколи не грішила отим "якби", не хотіла повернутися у минуле, аби щось змінити. По-перше, я завжди розуміла, що це просто потішить мою фантазію на кілька годин, але насправді суті діла не змінить, а по-друге, я завжди намагалася робити все так, аби потім не жалкувати. Адже є речі, які неможливо змінити, навіть повернувшись у минуле. Дещо нам дається не для того, щоб ми його міняли, а щоб ми його просто пережили.

«ІВАН І ЧОРНА ПАНТЕРА» ВОЛОДИМИР ЛИС

Юлія Савчук, філолог

Володимир Лис. Не одну його книжку мені довелося "поглинути".Так, саме "поглинути", бо ці історії читаються моментально.
І от "Іван і Чорна пантера". Знову у назві ім’я, а це означає, що переді мною відкриється ще одне цікаве життя. Та Чорна пантера - також не менш цікавий персонаж. Можна сказати, вони тут на рівні. Почергові назви розділів іменами головних персонажів - ще одна цікавинка пана Лиса. Чи то романтична історія, чи то детектив, чи то фентезі...Важко визначитись. Автор вміло поєднав усі риси в одну цілісну історію. Чоловік і жінка. Українець і нігерійка. Селянин і модель. Здавалося б, поєднання непоєднуваного. Проте, автор вкотре показав свою неповторну майстерність гіпнотизувати читача з перших рядків.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.