Її космос – це борщівська вишивка

Проста, скромна, завжди усміхнена. Вірить у Бога, любить рідну землю, подорожі, цінує і шанує народне мистецтво.  Каже, що її космос – це борщівська вишиванка. Побачивши цю красу вперше, закохалася назавжди. Тоді молодій тернополянці Майї Юркевич захотілося зробити все, аби опанувати та відродити давні унікальні техніки борщівської вишивки.

За освітою дівчина – соціальний працівник, але встигла спробувала себе у викладацькій діяльності,  в журналістиці, в сфері маркетингу.  Змінюючи місце роботи, ніколи не полишала улюбленого заняття – вишивки. До речі, Майя Юркевич вишиває не лише хрестиком, а й верхоплутом, низинкою, колодками, лиштвою та ще кількома десятками різних технік і заохочує до цього всіх бажаючих.

















Хрестик показала бабуся

Любов до вишивки у Майї Юркевич ще з дитинства. Тоді вона часто їздила в село до бабусі, яка взимку за звичай багато вишивала.

–             Мама розповіла мені, що коли я була ще малою, а в селі була мода на вишиті килими, я прокидалась серед ночі і просила її: «Дай мені кавйор шити», – каже дівчина. – Мама давала тупу голку і нитки, щоб я щось там ґудзувата. Наступного дня їй доводилось все це випорювати.

Коли Майя трохи підросла, попросила бабусю навчити її вишивати хрестиком. Швидко вловивши суть, одразу ж відшила фрагмент рушника. Потім були серветки, картини. І лише в одинадцятому класі взялася за ікони.

–             Згодом я зрозуміла, що картину повісиш на стіні тай усе, – продовжує тернополянка. – Тоді мені захотілося мати вишиту сорочку, але я розуміла, що не зможу вишити її, бо була не готовою до цього.

Інший задум – вишивати сумки теж відкинула, бо не знайшла майстра, який би шив такі вироби. Відтак придумала собі дизайн сукні і вишила її хрестиком і бісером. Наступна сукня була для мами. Майя вишила її бісером, поєднавши дві схеми. Потім створила дві сумочки.

–             Після цього я поставила собі за мету вишити туфлі і зробила це, – розповідає вишивальниця. – І лише тоді зрозуміла, що хочу створити сорочку. На свято Миколая купила тканину, кравчиня скроїла, проте викрійка лежала два роки. Я довго шукала схему, а коли нарешті визначилася з цим, то ніяк не могла знайти час для вишивання.

Створила свою «борщівку»

Несподівано для себе дівчина зрозуміла, що хоче сорочку більш оригінальну, вишиту не хрестиком. І передусім, вирішила освоїти низинку та інші нові техніки вишивки. Відтак, записалася на курси до тернопільської майстрині Вікторії Кривоніс. А ще на свій день народження купила книжку Людмили та Олексія Покусінських «Борщівська народна сорочка». У вересні поїхала на фестиваль вишиванок у Борщів. Саме там у музеї їй дуже сподобалась одна сорочка, орнамент якої захотіла відтворити для себе.

–             В результаті я вишила лише головний візерунок на рукаві, а решту орнаментів скомбінувала з інших автентичних сорочок, – зазначає Майя Юркевич. – Тому, що мені було цікаво створити сорочку власного бачення. Замість чорних ниток використала коричневі, червоних – малинові, тож сорочка вийшла оригінальною.

У гардеробі тернополянки є камізелька та пальто в етностилі.  Наразі Майя Юркевич вирішила створювати косметички з борщівськими мотивами. Дві вже вишила для родичок. У найближчих творчих планах – чоловіча борщівська сорочка для брата.

Відроджують давні техніки

Після фестивалю разом із Вікторією Кривоніс та Ларисою Овчарук вирішили заснувати «Школу борщівської народної сорочки» задля відродження і поширення давніх технік українських народної вишивки.

–             До нас приєдналися чимало вишивальниць, – каже дівчина. – Ми разом їздили на фестиваль, на екскурсію у приватний музей Богдана Петричука в с. Бабин, що на Івано-Франківщині.  Також ми провели ряд майстер-класів із давніх технік у Києві та Львові.

Вишивальний проект

Відшити зразки деталей автентичних борщівських сорочок задля відродження, поширення та збереження давніх технік народної вишивки – таку мету поставили перед собою учасниці Всеукраїнського вишивального проекту «Відродження борщівської сорочки». Його автором і куратором є Майя Юркевич. Упорядник схем – майстер художньої вишивки Вікторія Кривоніс.

–             Борщівські техніки – незабуті! І ми зобов'язані повернути їх із забуття, зберегти та розвивати, – каже Майя Юркевич. –  Відтак, ми поставили перед собою завдання  відшити фрагменти автентичних борщівських сорочок.  За основу взяли схеми деталей борщівських сорочок Борщівського обласного краєзнавчого музею із книги Людмили та Олексія Покусінських «Борщівська народна сорочка», які дослідили та відтворили самі ж автори.

До участі в проекті зголосилися 24 вишивальниці з різних областей. Зокрема з Тернополя, Києва, Львова та області, Чернівців. З-поміж учасниць є як майстри народної вишивки, так і любителі. Вони вишивають давніми борщівськими техніками: колодки, верхоплут, кафасор, пряма лічильна гладь, підстелений хрестик, ретязь тощо.

Відшиють 22 зразки

Загалом вишивальниці мають відтворити 22 зразки. Формат полотна – 30 х 40 см. До першого квітня 2018 року всі аркуші вишиють і відправлять у Тернопіль. Влітку відбудеться презентація відшитих полотен спочатку у Файному місті, а після цього планують ряд мобільних виставок по Україні, аби кожен охочий зміг ближче познайомитись із багатогранністю борщівської вишивки. Крім того проводитимуть виставки і творчі зустрічі  вишивальниць у різних куточках України. Після цього мають намір облаштувати у Тернополі постійно діючу виставку відшитих зразків.

–             Все багатство і красу борщівських сорочок можна побачити на фестивалі у місті Борщів раз на рік у вересні, – каже Майя Юркевич. – Також є колекція борщівських сорочок і в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї та в приватних колекціях. Але щоб відчути і зрозуміти, що ж таке борщівська вишивка, треба її побачити на власні очі. Тому започатковуючи проект «Відродження борщівської сорочки»,  ми хотіли, щоби якомога більше людей побачили зразки тих автентичних сорочок, вишитих давніми техніками і змогли їх відтворити.

Основний візерунок давніх сорочок вишитий чорною ниткою «бавною», виготовленою із шерсті молодих чорних ягнят. Наразі таких ниток нема, тому майстрині підібрали інші, максимально наближені до оригіналу.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.