Нащадків Івана Пулюя цікавить Тернопілля

Три дочки і трьох синів виховав славетний фізик та електротехнік, наш земляк Іван Пулюй.
І хоча його нащадки оселилися в Австрії, Британії та США, вони цікавляться землею прадідів і час від часу приїжджають сюди.
Приміром, уже в травні до Тернополя завітає онук Івана Пулюя - Петер Пулюй. Українською він не володіє, але зі всіх нащадків нашого земляка приїздить сюди чи не найчастіше.

"Із мамою - німецькою..."
- Іван Пулюй одружився із Катериною Стозітською - німкенею з польським корінням. Із матір'ю діти спілкувалися німецькою, а з батьком - українською, - розповідає доцент кафедри фізики Тернопільського техуніверситету і дослідник творчості вченого Олександр Рокіцький. - Іван Пулюй виховував дітей патріотами української національної ідеї. Аби дати дітям відповідне виховання, він навіть на час літніх поїздок наймав гувернантів, які знали українську.
Найстарший із синів видатного науковця, Олександр, коли постала Західно-Українська Народна республіка, приїхав в Україну і воював у лавах Української Галицької Армії. Перша дружина Олександра померла, і він одружився вдруге.
- Обоє були настільки близькими духовно, що дружина - Альфреда Пулюй-Гогенталь, яка походила з давнього графського роду, перейнялася українською культурою та історією. Вона сама була художницею, мала колекцію творів українського мистецтва, - говорить тернополянин. - Цю збірку видали окремою книгою.
Репресували з чоловіком
Уже під час Другої світової війни, після того, як Німеччина та СРСР захопили Польщу, Олександр Пулюй працював у німецькій комісії з питань переселення осіб із німецьким чи австрійським корінням з нових радянських територій.
- Він допоміг виїхати на Захід дуже багатьом нашим людям, які побачили, що добра від радянської влади очікувати не варто, - продовжує пан Рокіцький.
Уже після війни Олександр Пулюй був інженером в Австрії, мав свою фабрику з виготовлення фільмів. Сам знімав стрічки, виготовляв кіноапарати.
- Це була людина - не тільки здібна, а й творча, - каже Олександр Рокіцький.
Молодших синів Пулюїв звали Павло та Георг. Перший із них став лікарем, другий, як і Олександр, - інженером. Дочок батьки назвали Наталією, Ольгою та Марією. Найстарша донька, Наталія, була піаністкою, вийшла заміж за знаного у Галичині композитора Василя Барвінського - уродженця Тернополя і сина відомого історика та педагога Олександра Барвінського. Вони жили у Львові і за радянської влади зазнали репресій.

- Дійшло до того, що чоловіка Наталії у 1948 р. заарештували і вже у в'язниці змусили підписати документ: "Дозволяю знищити мої рукописи", що було вироком творчої смерті. Із заслання Барвінські, - каже пан Рокіцький, - повернулися до Львова у 1958 р. і нащадки Наталії, дочки Івана Пулюя, живуть у тому місті досі. Молодші дочки Пулюїв були вчительками. Про їхню долю відомо менше.
"Приїжджав щороку"
Найбільше нащадків Івана Пулюя з'їхалося у Тернопіль з нагоди 150-річчя від народження вченого. Тоді, у 1995 р., у нашому місті зібралися онуки, правнуки і праправнуки вченого з Австрії, Британії та США. До слова, онучка Пулюя Олена Мовчан-Скибіцька розмовляє українською.
- Найактивнішим в інтересі до України і Тернополя є саме Петер Пулюй, син Олександра, який перейняв у батька його справу, - розповідає Олександр Рокіцький. - Він намагається щороку приїжджати в Україну. За можливості відвідує могили предків у Гримайлові.
Петер - інженер і оператор, як і батько. До речі, навіть в Інтернеті, на сайті kinopoisk.ru можна переглянути деякі його стрічки-короткометражки.
- У травні відбудуться святкування 50-річчя нашого університету і Петер уже зголосився до участі, - каже пан Рокіцький. - Він хоче передати деякі матеріли з архіву батька для кімнати-музею Івана Пулюя.

Довідка
Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 р. у смт Гримайлові (Гусятинський р-н) у віруючій родині.
Закінчив Тернопільську гімназію, а згодом із відзнакою - теологічний факультет Віденського університету. Після того навчався на фізико-математичному відділенні філософського факультету того ж вузу.
Викладав у Військово-морській академії у Фіуме (тепер Рієка у Хорватії - прим. ред.), був доцентом Віденського університету, професором Вищої технічної школи у Празі і засновником і багатолітнім керівником її електротехнічної кафедри.
Він - держрадник з електротехніки Чехії і Моравії, автор приблизно 50 наукових праць українською, німецькою та англійською, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, співперекладач Біблії українською. Обстоював права українців перед урядами Європи та Росії.
За матеріалами "Вікіпедії"

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.