Чоловік запевняє, що досі поповнює колекцію. Цеглини різняться за розміром, датою та місцем виготовлення. Власне, збирає їх пан Зімельс більше 20 років. Каже, що своє захоплення не вважає дивним. Те хобі перегукується з його професією.
- Багато років я працював конструктором Державного інституту проектування. За Союзу ми спроектували 90% забудови у Тернополі й області. То скажіть: кому, як не мені, зацікавитися історією цегли? - запитує, сміючись чоловік.
Він зізнається, що завжди уважно приглядається до старих зруйнованих будинків. Якщо для людей це - будівельне сміття, то для нього - історія Тернополя.
- За Польщі на цеглинах ставили відбиток Tarnopol. Згодом, після 1939-го, робили напис українською, але писали "Тарнопіль". Тільки після війни стало "Тернопіль", - додає колекціонер.
У пана Юзефа є цеглини, на яких є тавро з прізвищем господаря цегельного заводу - Margulius або ж із назвою старого району міста - Zagrobella.
- Маю навіть глиняну цеглину, що “запам'ятала”... сліди собаки, - сміється чоловік. - Чіткі відбитки собачих лап дуже добре видно.
Чимало людей вважають цеглу непотребом. Однак тернополянина вона надихає на ідеї. Розглядаючи цеглу із “хвильками” зі своєї колекції, чоловік каже, що саме таку варто використовувати для будівництва у районах із загрозою землетрусів.
- Ті хвильки пальцями робили майстри, - пояснює конструктор. - Так їм вдавалося добитися додаткової міцності будинку. Адже цегла із западинками краще щеплюється з іншою цеглиною.
У колекції пана Зімельса немає однакових цеглин.
- Тепер мені клопітно все це зберігати, - зізнається колекціонер. - Адже спочатку я цеглини тримав у кабінеті, на роботі. Тепер вони “живуть” тут. Порахуйте самі: кожна цеглина важить приблизно чотири кілограми. Отже, у мене вдома десь півтонни цегли.
Пан Зімельс свою колекцію досі поповнює. Каже, що планує подарувати її музею.
Мені досі приносять старі цеглини, - каже чоловік. - Але я не кожну візьму для себе.
Чоловік вважає, що його "експонати" зберігають чимало таємниць. Під час реконструкції Збаразького замку йому принесли цеглу із тавром “Рамзай” та трефовим хрестом.
- Археологи подарували мені цеглу з Кременеччини, яку знайшли неподалік гори Бонна, - пригадує чоловік. - Там було давньослов'янське поселення. Тоді цифри позначали літерами.
Є у чоловіка цеглина, датована 1812 роком. Є навіть "експонати", на яких витіснені слова з помилками. Дуже незвичною вважає колекціонер цеглину з відбитком літер, написаних каліграфічним жіночим почерком із завитками.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous