Тернополянка Ірина Борисюк задля кар'єри не проти відвертих фотосесій

У її планах - записати кілька власних пісень та влаштувати сольний концерт. Однак на це поки що не вистачає коштів.

Зіркове життя та палка увага шанувальників, кажуть тигри шоу-бізнесу, псують людей. Так це чи ні - спробувала перевірити кореспондент “20 хвилин” у розмові з учасницею проекту “Х-фактор” Іриною Борисюк.
На відміну від багатьох талантів, котрі згорають в обіймах слави, тернополянка залишається сама собою. Єдине, що змінилося, - додалася впевненість у власних силах та неймовірне бажання продовжувати співати заради своїх шанувальників. Принаймні, так вона сама говорить. Більшість часу зараз проводите в Києві.

* Не сумуєте за рідними?
- Звичайно, сумую. На цьому тижні ми з Ренатою (так звати доньку - прим. авт.) вирвалися на відпочинок у Крим. Насолоджуємося мальовничими пейзажами та гірським повітрям. Знаєте, нарешті трохи розслабилися, забули про всі турботи.

• Рената - незвичайне ім’я. Чому так назвали доньку?
- Це - довга історія. Ренатою повинна була бути я. Мама вибрала мені таке ім’я. Однак коли тато ходив виписувати свідоцтво про народження, то забув і сказав, що Ірина. Тож Ренатою мені бути не судилося. У дитинстві, коли дізналася історію, твердо вирішила, що так назву свою доню. Рената ж означає “влада”. Характер у доньки й справді сильний. Вона тримає владу над усіма, навіть і наді мною (посміхається - прим. ред.).

• 2 млн за перемогу в проекті ви хотіли витратити на авто. Якої марки?
- Так, якби виграла, то відразу купила б собі машину. Точно - якогось “японця”. Безперечно, я б не витратила всю суму. Решту коштів вклала б у покращення житлових умов для своїх батьків. Найбільший подарунок, який би я зробила для себе, - записала кілька власних пісень. Адже сьогодні це - дороге задоволення. На жаль, у мене немає достатньо коштів для того, щоб втілити мрію в реальність. Однак я не засмучуюся й вірю в те, що обов’язково організую сольний концерт.

• Ким зараз більше почуваєтеся - тернополянкою чи киянкою?
- У душі я була, є й залишуся терноплянкою. Адже в цьому місті я народилася й виросла, стала на ноги. Звідси все починалося. Впевнена, що мене тут люблять і поважають. Коли я приїжджала разом з іншими фіналістами “Х-фактору” на концерт, то бачила, стільки людей мене підтримували. Завдяки їм, я багато чого досягла. Києву я також завдячую. Наразі мрію мати в столиці хоча б невеличке житло. Донька поки що залишиться вдома. Адже все, що вона здобула в музичній і спортивній школах, - заслуга саме Тернополя. А далі, як кажуть люди, буде видно.

• У вас є звичка запізнюватися. Пробували якось боротися з нею?
- Вона виникла не просто так. Я була перенасичена роботою. У Тернополі працювала в музичній школі. Разом і з тим, виступала в ресторанах і ще виховувала Ренату. Доня - дуже активна, у неї багато захоплень. Я постійно бігала по місту, наче велика ялинка, - на мені була купа сумок. Стільки речей як я, мабуть, ще ніхто не носив. До того ж, я жила в одному з районів міста, звідки рідко ходив транспорт. Тоді в мене й виникло бажання купити автомобіль. А загалом про моє життя можна було знімати фільм.

• Які творчі плани нині маєте?
- Чекаю другого сезону телепроекту “Танці із зірками”. Також маю багато пропозицій для участі в різних шоу як у ролі ведучої, так і експерта, і навіть учасниці. Поки що не буду розкривати карти. Із вересня українці зможуть мене побачити на телеканалі СТБ. Дуже хочу, щоб робота була пов’язана зі співом.

* Які переспективи відкрили “Танці із зірками”?
- Найбільша перспектива - це нові знайомства із цікавими, неординарними людьми. Робота у прямому ефірі подарувала великий життєвий досвід. Те, що я зробила за декілька місяців, - зовсім непогано. Адже я не професійна ведуча, і краще навряд чи вийшло б. Мені ближче - співати.

• Після того, як “вилетіли” з “Х-фактора” заявили, що у вас зникло бажання співати. Чому воно змінилося?
- На це вплинули ті люди, яких я зустріла після проекту. Вони приїжджали на концерт за сотні кілометрів і хвилювалися не менше ніж я. Багато із них підходили до мене, говорили багато компліментів, переконували, що я повинна виступати. Я зрозуміла, що комусь мій голос дуже подобається. Тож вирішила, що від свого нікуди не втечеш.

• Чи продобався вас Сосєдов як продюсер?
- Так. Він дуже талановитий. Ми й досі радимося з ним у різних питаннях. Він хоче, щоб я співала. Прикладає всі зусилля задля вирішення проблеми, шукає знайомих, які б могли допомогти. Він на продюсерській справі добре розуміється. Вірить у мене й постійно говорить, що білий діамант, так він мене називає, нізащо не залишить.

• До участі в “Х-факторі” ви співали в тернопільських ресторанах. Які були заробітки?
- Дивлячись, який був вечір. Бувала по-різному. Ми працювали командою: я і два музиканти. За один вечір могли заробити тільки на таксі, а могли - і на місяць уперед.

• Знайшли серед шанувальників свою другу половинку?
- У мене з’явилося багато нових знайомих. Однак коханої людини я ще не зустріла. Моя сім’я - це я і моя донька. Поки що й досі вважаю себе нареченою. Планую виховувати Ренату й будувати кар’єру.

• Можливо, у вас якісь великі вимоги до чоловіків?
- Я хочу, щоб це був справжній чоловік, який би зміг мене терпіти. Хоч я така й проста, у мене - чоловічий характер. Те, що думаю, те й кажу. Нічого не боюся. Часто прямолінійність мені заважає. Проте водночас дає впевненість, що я за себе постою. Я сильна, а тому можу відповідати за свої вчинки. Я і в дитинстві була подібна на хлопця. До 10-го класу стриглася, як хлопчики. Коли подорослішала, почала відпускати волосся. В усіх “розборках” я була першою. Мене називали “Миколкою”. Хоча хлопці чомусь мене дуже любили. Не знаю, чому, але декотрі навіть із дахів стрибали. І Рената в мене - хлопчур із хлопчура. Тож із моїм чоловічим характером мені потрібно, щоб моя половинка була набагато сильніша, щоб могла мене “приструнити”.

• Готові до відвертих фотосесій заради великої сцени?
- Скоріше так, ніж ні. Я не думаю, що найгіршим у житті є роздягнутися для “Плейбоя” або ще якихось журналів. Якщо це буде для мене гарним піар-ходом, то чому б і ні.

• Щоб ви побажали усім молодим людям, котрі мріють потрапити у світ шоу-бізнесу?
- Матеріальні блага - не головне, що треба мати. Я пішла на професійну сцену гола й боса. Головне, не боятися труднощів. А треба мати людину, яка б могла підштовхнути, дати пораду. Для мене це - моя Рената. Якби не вона, я б нізащо у житті не потрапила на “Х-фактор”. Я дуже боялася провалу, людського осуду. А доня допомагла мені подолати страхи. Треба вірити, що на все свій час. Не боятися йти вперед, вірити в себе, вміти ризикувати. Адже недаром говорять, що той, “хто не ризикує, той не п’є шампанського”.

Досьє
Ірина Борисюк народилася 30 грудня 1977 р.
Освіта: Тернопільське музичне училище (спеціальність - вокаліст).
Захоплення: музика, виховання дітей, спорт.
Улюблені книги: Колін Маккалоу “Ті, що співають у терні”, Ольга Кобилянська “У недiлю рано зiлля копала”.
Вокальний досвід: скільки себе пам’ятає, стільки й співає.
Фільми, які подобаються: вітчизняні фільми та закардонні драми й мелодрами.
Мрія: “Хочу, щоб моя доня стала великою людиною”.

Наталія БУРЛАКУ, 0-97-445-82-67, [email protected]

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.