Андрій Кокотюха: Сценарист для автора – ворог номер один

Роман та написаний до нього кіносценарій — це зазвичай два різних художніх твори, вважає сценарист, письменник Андрій Кокотюха. Тому автори романів в більшості випадків бувають незадоволені екранізацією своїх книг. Приміром, таке сталося з романом Володимира Лиса «Століття Якова», за мотивами якого нещодавно вийшов однойменний фільм. Автором сценарію, який адаптував до телевізійного кіно роман Володимира Лиса, є Андрій Кокотюха. Він каже, що під час підготовки сценарію творчість закінчується на рівні ідеї, а все, що відбувається далі — процес виробництва.

— Робота сценариста — це 98% поту і тільки 2% творчості, — говорить пан Кокотюха.

Написав сценарій до «Чорного ворона»

Свої книги Андрій Кокотюха називає кінороманами. А кіносценарії він пише не лише до власних книг, а й до творів інших авторів. Приміром, він вже розробив кіносценарій до історичного роману Василя Шкляра «Чорний ворон», зйомки якого розпочнуть наступного року. Також вже зняли фільм за мотивами його роману «Червоний», який вийде у прокат наступного року.

— Я не письменник, я випадково став автором. Якби знімали кіно у нас тоді, коли я почав писати книжки, вони б одразу ставали фільмами, і тільки потім з моєї доброї волі перетікали б у книгу, — деталізує Андрій Кокотюха. — Але оскільки кіно у нас не знімали тривалий час, то всі ідеї, які виникали, всі сюжети, я відповідно писав у вигляді книги. І так вони виходили. А якщо у людини виходить книга з її прізвищем на обкладинці, то її називають письменником.

Зараз книги Андрія Кокотюхи поволі стають фільмами. Хоча він активно працює як сценарист, адаптовуючи книги інших авторів.

— Бо мені кажуть: «Там написано такою мовою, що люди так не розмовляють», розповідає він. — І мені доводиться переписувати діалоги. Відповідно, змінюється сама сцена, її суть.

Сценарист має бути гнучким

Андрій Кокотюха показує свою книгу «Червоний». На ній — постер з однойменного фільму, який вже зняв цього року режисер Заза Буадзе.

— І мені хочеться, щоб так виглядали написані мною книги, щоб в них були кінообкладинки, — розповідає сценарист. — Тому, що за великим рахунком це кіноромани. Саме тому до мене звернулися з одеської кіностудії, ще коли вийшла моя перша книга. Вона називалася «Шлюбні ігрища жаб» і мені кажуть, що було б непогано зняти за нею фільм. Чому так відреагували кіношники? Бо я знаю, як це називається — монтажне мислення. Я не лише відчуваю те, що пишу, не лише придумую історію, але я бачу як це відбувається. І от коли «Шлюбні ігрища жаб» захотіли екранізувати, а грошей, звичайно, не було, мене сказали: «А ви можете переписати сценарій? У вас там стріляють з автоматів, а це дорого, перепишіть, щоб стріляли з пістолетів». Ну не проблема. Потім кажуть: «У вас там машини б’ються: аварії, а це дорого. Може нехай люди там просто ходять». Добре, переписав. Далі: «Таки ми не потягнемо стрілянину на екшн-сцені, хай вони б’ються в рукопашну. Ви можете це зробити?» Звичайно!

Це приклад того, що сценарист має бути гнучким, коли працює над сценарієм, додає Андрій Кокотюха. На жаль, фільм так і не зняли, бо грошей все рівно не знайшлося.

— Але як людина, яка працює в кіно уже 18 років, я не приймаю для себе фрази: «Коли буде ваш фільм?» — каже він. — Якщо фільм за моїм сценарієм чи моїм романом — це не мій фільм, це фільм режисера, який його зняв. У випадку з «Червоним» це фільм Зази Буадзе. Взагалі кіно — це колективна праця. Над фільмом працює знімальна група, а це 50-80 осіб щонайменше. Кожен з них так чи інакше причетний до створення цього фільму. Тож фільм — не сценариста, а студії, режисера, команди. Але є така приказка — якщо фільм вдався, то молодець режисер, якщо поганий — то поганий сценарист. Ну, до цього я теж давно звик. Так само і до того, якщо я автор і адаптую твір колеги, зокрема йдеться про «Століття якова» Володимира Лиса, до чого треба бути готовим, коли берешся за таку роботу? Треба бути готовим, що від самого початку ти будеш ворогом для автора №1. Автор буде ненавидіти тебе вже за те, що ти взявся писати сценарій за його безсмертним твором, автору не сподобається втілення. Я не знаю на планеті авторів, яким би подобалася екранізація їхньої книги. Як виняток, мені подобається все, що роблять з моїми книжками. Зокрема, з романом «Чорвоний».

Зняли фільм за романом «Червоний»

Фільм знятий за третьою частиною роману, Андрій Кокотюха писав сценарій сам. Загалом це історико-пригодницький роман із трьох частин. Його герої — українські повстанці. Перша частина: дія відбувається на Волині, друга — теж на Волині, але хлопців уже ловить НКВД, третя частина — українські повстанці піднімають повстання в концтаборі. Саме за цією частиною знятий фільм.

— Загалом я знаю кіновиробництво, знаю як розраховується бюджет, я об’їжджаю всі локації. І залежно від цього дописується, переписується, міняється сценарій, — каже Андрій Кокотюха. — Я люблю бувати на знімальному майданчику і дуже часто це потрібно. Знаючи, як знімається кіно, я відразу кажу, якщо, приміром, знімаємо «Червоного», то за третьою частиною, бо дія відбувається на території концтабору і це один великий об’єкт. Відповідно, це здешевлює і без того дуже дороге кіновиробництво. Як казав один режисер, і я з ним абсолютно згоден: «Будь що можна робити без грошей — писати книгу, картину, ставити виставу на сцені, писати музику і виконувати її. Кіно це один вид мистецтва, який потребує передусім грошей, без грошей кіно не знімеш». Йдеться про звук, спецефекти. А це не обов’язково карколомні трюки на машинах. Ми, наприклад, у «Червоному» малювали птахів, на яких дивляться в’язні. Ми їх не зняли, тому ми їх намалювали і це теж спецефект. І це все складно зробити, використовуючи лише камеру. Повертаючись до «Червоного», за ті гроші, які є, ми все рівно не зробимо велике епічне масштабне полотно. Дешевше для виробництва збудувати один великий об’єкт — це концтабір, і другий — це шахта-каторга, де працюють полонені. Об’єкти знайшли в околицях Кривого Рогу. Там знайшли стару шахту, яку 100 років не використовували і її практично почали будувати з нуля. Також нам дали територію закинутого свинарника, де ми збудували концтабір. До речі, туди екскурсії досі водять.

Андрій Кокотюха розповідає історію, з якою зіткнулася команда фільму під час будівництва концтабору для зйомок.

— І от наші будують той концтабір, колючий дріт навколо, а напередодні була неділя і в Кривому Розі вибрали Вілкула мером, — розповідає сценарист. — У понеділок місцевий люд виповзає і бачить, що будують концтабір. Питають, що будують, а наші їм кажуть: «От ви вчора проголосували за Вілкула тепер маєте».

За словами Андрія Кокотюхи, в об’єкти для зйомок вкладають великі кошти, тому у сценарії фільму потрібно задіяти максимум локацій.

— Щоб не було такого, коли для одного фільму будували стару аптеку 20-х років минулого століття. Будували, будували, вклали величезні гроші, щоб 40 секунд вона була на екрані, — зазначає він. — Тому я, як сценарист, обійшов ногами шахту, лазив в печеру, шукав лабіринти. Відповідно, все це вводив у сам сценарій. У книзі, звичайно, цього немає. Коли вводиш певний об’єкт потрібно, щоб там відбувалися. Ці події повинні бути наслідком попередніх подій і причиною наступних. Кожен епізод тягне за собою всю історію. І звичайно виписується зовсім нова історія. Сценарій писався, переписувався в деяких випадках навіть на знімальному майданчику. Взагалі для кіно це не форс-мажорна обставина. Для серіалу робити такого не можна, бо там інші технології виробництва.

Читайте також: Андрій Кокотюха розповів про свої кіносценарії до фільмів «Століття Якова» та «Чорний ворон»

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.