“Сафарі” на людей. Історії з тернопільського гетто

Міжнародний День пам’яті жертв Голокосту 27 січня відзначили по всьому світі, а також у Тернополі. У нашому місті теж існувало гетто, в якому знищили 15-20 тисяч євреїв. У свідченнях очевидці, які вижили, описують тодішні жахи на вулицях теперішнього Центру
“Сафарі” на людей. Історії з тернопільського гетто
Тернопіль, гетто

– Об 11.00 у Петрикові члени місцевої єврейської громади поклали квіти на місці масових розстрілів євреїв нацистами, – розповідає менеджер Благодійного фонду “Хесед Бешт” Ірина Івшина. – Після того члени громади і працівники фонду запалили свічки і помолилися за загиблих тернополян-євреїв біля меморіальної дошки морфологічного корпусу медуніверситету на вул. Руській.

Дата Дня пам'яті жертв Голокосту – 27 січня – є невипадковою, бо саме цього дня у 1945 році війська Першого Українського фронту звільнили в’язнів концтабору „Аушвіц-Біркенау” біля міста Освенцім у Польщі. Загалом в Аушвіці знищили приблизно 1,4 млн людей, з яких понад 1 млн – євреї. Проводили нацисти геноцид і в Тернопільському гетто. Свідчення про ті події збереглися у фондах Тернопільського обласного архіву. Згідно з тими матеріалами, нацисти та їхні поплічники – євреї, поляки, українці – систематично знущалися із приречених ними на знищення, грабували і намагалися завдати якомога більших страждань перед смертю.

Гетто у Тернополі нацисти організували у вересні 1941-го, свідчив 11 листопада 1948-го Юліан Гавлер, який тоді мешкав на вул. Конарського – теперішній вул. Грушевського. Вбивствами, за спогадами тих, хто вижив, керував гестапівець Мюллер. Його співучасниками називали офіцерів гестапо Германа, Лекса, Фейніша, Бальфінгера (подеколи це прізвище вказане як Пальфінгер – прим. авт), Рімана. Спершу нацисти, втілюючи свої плани з «очищення світу», забирали у своїх жертв буквально все: прикраси, меблі, постільну білизну, посуд… Продукти теж забирали, але тільки ті, що легші.

«Бальфінгер… знайдені продукти, яких не забрав, як то картопля, каша, квасоля, поливав гасом, наказував це робити власникам продуктів або ж казав викинути в туалет», – згадував Юліан Гавлер.

Людей прирікали на голод, бо ж продукти у гетто було дуже складно знайти, а за вихід за його межі розстрілювали.

Кидали у рови і стріляли

У тернопільському гетто нацисти провели декілька «організованих акцій» з винищення євреїв. Так, уночі 22 березня 1942 забрали близько 700 осіб. Спершу нищили жінок, дітей та літніх людей, які не могли працювати. Вбивали на очах в інших – тих, хто змушений був дивитися на смерть близьких перед своєю насильницькою смертю.

«Мюллер разом з єврейською поліцією забрали з дому по вул. Барона Гірша сестру зятя, Нельманову, разом з трьома дітьми і повели їх у сторону синагоги. Наступного ранку, тобто 23 березня 1942 р., стоячи на вулиці біля синагоги, бачив, як з вікон першого поверху синагоги просто на машину кидали маленьких дітей, машини стояли внизу. Потім вантажили туди жінок і старих та їхали за межі гетто. Від єврейських поліцейських Штайнберга Леона, Чартмана і Геллера я чув, що їх вивезли за місто у напрямку як на Львів, 4 км за містом, сказали роздягнутися, там були викопані рови, і стали стріляти по дітях, жінках і старих з кулеметів, виконавцями були українські поліцейські, – читаємо у свідченнях Гавлера. – Тіла вбитих і поранених склали разом і засипали землею у ровах, не дивлячись на крики і стогін поранених. Одяг забрали на склади гестапо, розшукуючи цінності та гроші».

Серед інших тернополян-євреїв удосвіта 23 березня Мюллер, Лекс і Герман замордували Дору Костенбляйт і її трьох дітей. Причиною звірства стало те, що коли жінку запитали, де її чоловік, та відповіла, що його немає, бо ще у 1939-му призвали до польського війська. Молодшим дітям Дори було півтора та чотири роки.

«Перед кожною акцією були вириті в Петрикові великі рови довжиною в 30 м, глибиною і шириною 6-7 м. Євреїв доставляли до того місця і розстрілювали, – свідчив 2 листопада 1948 року колишній тернополянин Моше Ліфшиц. – Мюллер отримував задоволення у жорстокому поводженні з жінками і дітьми, у знущанні над ними. На місці страти змушували батьків роздягати своїх дітей і вбивці кидали їх живими у рови, після чого наказували батькам та іншим роздягатися і сідати біля рову, і їх розстрілювали в потилицю…».

О п’ятій ранку 31 серпня 1942 року у Тернополі розпочалася нова «акція».

«Акцією цією керували Мюллер, Герман, Лекс, Ріман і Рейнш, проводили її, вірніше, були виконавцями, СС-шутцполіція і українська поліція, а єврейська поліція для порядку…», – казав Юліан Гавлер.

Вбив просто на вокзалі

Окрім вивезених до табору в Белжці 4000-4500 осіб, майже 250 розстріляли ще у місті. Серед інших на тернопільському вокзалі загинула Мальця Пробер з дитиною. Жінку з чотирирічним сином відділили від її чоловіка Ісака. Матір і дитину мали відправити у табір смерті, а чоловіка залишити поки для виконання примусових робіт. Вона намагалася віддати сина батькові, а Мюллер, побачивши це, вбив на очах у батька обох.

Дружину і півторарічну дитину Бенціона Маргуліса вбили просто в нього на очах, удома. Чоловік, побачивши, як вбили його сестру, кинувся додому, щоб заховати рідних у спеціальній криївці у підлозі, але не встиг.

«Я прийшов надто пізно, в квартиру вламалися гестапівці і на моїх очах Мюллер застрілив жінку і мою 18-місячну дитину, услід за тим він застрілив Пейсаха Боруха, що лежав на ліжку, – казав Маргуліс. – Мене Мюллер вдарив курком револьвера по голові і додав, що Кляус зі мною розрахується. Пояснюю: я як працівник табору був у віданні СС-штурмфюрера Кляуса. Мюллер не мав права мене вбити, бо я був зі Зборова».

Рейди гестапівці влаштовували і в шпиталь – у палатах та коридорах вбивали хворих. Гестапівець Лекс часто відбирав немовлят у матерів у гетто, підкидав їх і намагався застрелити у польоті, свідчив Моше Ліфшиц. Якщо не вдавалося, Лекс брав дітей за руки або ноги і бив до стіни аж до смерті. Вагітних змушував роздягатися, привселюдно бігати вулицею і танцювати, а потім вбивав.

Сафарі” на людей

Нацисти у Тернополі влаштовували «сафарі», в яких роль здобичі відводили євреям. Так діяв, зокрема, офіцер гестапо Райнт, згадували Моше Ліфшиц та Владислав Гостимський. Райнт із Ріманом полюбляв вдиратися уночі з ліхтарями, вишукувати схованки з людьми у них, грабував, а тоді вбивав. Серед учасників тих знущань свідки Берта Пецак та Роза Галлер згадували і тернопільського поліцая Івана Худого, який у 1948 році вже був під вартою.

«Так, наприклад, він під час обшуку одного бункера, де ми ховалися, виявив трьох осіб: Цету Галлес, 31 рік, з її дочкою Стефцею Галлес, 10 років, і паном Отто Штаге, 28 років. Їх насильно витаскали зі сховку, наказали лягати в глибокий сніг і підніматися незчисленну кількість разів. І коли бідні євреї впали на землю знесилені до смерті, їх зв’язали дротом і потаскали в поліцію, де вони були вбиті після триденних тортур», – свідчили жінки.

А в квітні 1943-го Герман Мюллер, за свідченням колишнього тернопільського монтажника телефонних і телеграфних ліній Вєслава Тарчинського, записаними в суді 27 грудня 1965 року, влаштував «полювання» на людей перед своєю пасією.

«Перед полуднем Герман Мюллер в’їхав конем на терн гетто в товаристві жінки у формі «амазонки», також на коні. Побачивши єврейських жінок і дітей ганявся за ними, бив їх палицею, а потім стріляв…», – говорив цей свідок.

За словами Тарчинського, «амазонку» звали Чеслава Козак, і була вона коханкою гестапівців у Тернополі. По війні ця жінка втекла до Польщі. Також, як говорив свідок, про ті події мав добре знати Збігнєв Гонсьорський – тодішній працівник кримінальної поліції.

А за два тижні до того Мюллер, як казав Тарчинський на Ринку в Тернополі, наказав єврейському поліцаєві привести шестирічного хлопця. Коли той підійшов, гестапівець наказав утікати. Хлопчина побіг, і Мюллер застрелив його. Згодом те ж повторив із дівчинкою-підлітком. А ще Мюллер любив просто знічев’я заїхати до гетто з «колегами» і вчинити стрілянину по тих, хто в цей момент був на вулиці… До гетто йому було недалеко – жив у будинку на вул. Коперника – якраз навпроти пасажу Адлера…

Гетто у Тернополі, як свідчили сучасники, ліквідували до кінця 1943-го. У ньому, згідно з документами облархіву, знищили понад 15000 євреїв. Тепер це – історичний центр міста.

Коментарі (0)

Ви не авторизовані

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook