Проектант годинників на ЦУМі та залізничному вокзалі розповів їхню історію творення

Про годинник на ЦУМі, на ремонт чи купівлю нового мали виділити півмільйона, читайте тут.  А історію ремонту годинника та табло на залізничному вокзалі читайте тут. 

Анатолій Семчук родом із Теребовлянщини, але півжиття прожив у Тернополі. Розповідає, що закінчив Львівський політенхнічний інститут. Навчався на спеціальності "Радіотехніка". Працював у Чорткові на підприємстві, яке виготовляло нестандартне обладнання у галузі світла. Пан Анатолій працював у відділі, в якому займалися автоматизацією обладнання. Як каже сам чоловік, там він познайомився із комп'ютерами, а у 1985-ому то була дивина. А у 89-ому чоловік зібрав власний комп'ютер, який зберігає дотепер. 

- У 89-ому ми почали робити автоматизовану прохідну на бавовняний комбінат, - розповідає чоловік. - Там ми почали робити все на мікропроцесорах і мали певні напрацювання. Але з часом то "заглохло". Замовлень не було, люди по-тихенько роз'їхалися. А почали з'являтися маленькі фірми. Мені запропонували прийти на одну із них. Там придумали зробити бігучу стрічку. Стрічка на світлодіодах, а управляли з побутових комп'ютерів. Я розробляв програмне забезпечення, щоб воно виводило текст і запам'ятовувало його. 

Десь в 91-ому чи 92-ому, як каже Анатолій Семчук, Тернопільська міська рада замовила два годинники, які б показували годину, дату, атмосферний тиск та радіацію: один на залізничний вокзал, інший на ЦУМ. 

- На Універмазі ще досі є заржавілі залишки того годинника, - продовжує чоловік. - Мені доручили розробити датчик радіації. Але той датчик тре було перевірили, то ми ввозили прилад в радіологічну лабораторію в Білу Церкву.  А через кілька років був випадок, що до нас дзвонили і казали, ніби прилад бреше, бо показує, що на вокзалі висока радіація. Ми поїхали з дозиметрами. А там на колії були вагони з рудою і тому показник був десь 70 мікрорентген. Ті вагони моментально відігнали. 

Десь в 1997-ому вокзал замовив новий годинник, але вже без блоку виміру радіаційного фону. Годинник виготовила фірма "Сета", якої сьогодні вже нема.

- Той годинник стояв в апаратній вокзалу, а на переході над коліями та на фасаді стояли інформаційні табло, які отримували інформацію по дротах та відображали її, - каже чоловік. -  Кілька років тому з фасаду вокзалу зняли те табло та поставили новий годинник. Хоча в тому старому можна було замінити світлодіодні кластери. І його було б видно з театрального майдану в білий день, як то було двадцять з лишком років тому.

Ще, як розповідає чоловік, у тих роках ще працювали над розробкою табло розкладу потягів та вказівниками вагонів на пероні.

- Як показала практика, то була хибна ідея, - каже чоловік. - Бо ми виходили з того, що є номер потяга і нумерація вагонів незмінна в часі. Але глибоко помилялись. На "Укрзалізниці" дотепер кожен потяг то унікум, то є причепні вагони, то є ресторан, то нумерація починається з дванадцятого вагону. Спостереження свіжі з натури, зустрічаю - проводжаю часами доцю, студентку Львівського університету.

Анатолій Семчук каже, що відремонтувати годинник на ЦУМі можна, але йому треба знайти свої напрацювання, якщо вони ще є. Щодо табло над коліями на залізничному вокзалі, що чоловік каже, що відремонтувати його теж нескладно. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.