Тернополяни з’ясовували – Лучаківський чи Лучаковський

У рамках проекту «Тернополезнавчі зустрічі з істориком Володимиром Окаринським» в книгарні «Є» Володимира Лучаковського з нагоди подвійного ювілею: 180 років від народження і 115 – від смерті першого українського бурмістра Тернополя.

Історики Володимир Окаринський та Володимир Салук відкрили факти з життя Лучаковського, не тільки, як першого українського бурмістра, а й як письменника та народознавця .

- Володимир Лучаковський народився 19 березня 1838 року в селі Ременові на теперішній Львівщині, але виростав у нашому місті,- розповідає В.Окаринський.- З 1845 року сім'я проживала в селі Довжанці, що недалеко Тернополя, бо там отримав парафію батько Дмитро.

Читайте також: Життя і справи Володимира Лучаковського

Цікавим є те, що Володимир не пішов стежкою батька, що було дивним на той час для сина парафіянина. Натомість він з відзнакою, закінчивши вищу Тернопільську державну гімназію, вступає на правничий факультет Львівського університету. Згодом стає доктором з права і вже у 24 роки він єдиний адвокат-українець у нашому місті на той час.

- Лучаковський, працюючи адвокатом, досягав великих успіхів, – каже В.Салук. - У 1872 році відкриває власну успішну контору в Тернополі і навіть Іван Франко звертався до нього за допомогою у захисті на суді. Володимир брався за справи простих громадян, його цікавила тема захисту бідних міщан.

Окрім того він активно починав займатися культурною діяльністю.
- Початком активної національно-культурної роботи Лучаковського можна вважати 1867 рік. Тоді почав виходити журнал «Правда», де Володимир увійшов у редакційний комітет. У «Правді» він опублікував свої перші гуморески «Пан Боніфат», «По матурі», «Пригоди в моїй поїздці». Окрім цього, писав оповідання, одно актові п’єси,  поезії, журналістські дописи,- говорить Володимир Окаринський. – Він був романтиком, що за стилем написання схожий на Теодора Амадея Гофмана чи Миколу Гоголя.

Увесь час, з початку свідомої діяльності, він знаходився у осередку місцевого життя, був активним громадським діячем. І на користь громади міста Тернополя доктор Лучаковський працював майже 30 років: спочатку як радник і асесор магістрату, згодом як заступник бурмістра, а від березня 1896 року і до своєї смерті у 1903 році як бурмістр.

- За часів, коли у містах Західної країни бурмістрами були здебільшого поляки, у Тернополі вперше ним став українець. Це була велика епоха в житті міста. Саме при ньому Тернопіль почав модернізовуватись, ставати кращим за інші міста України. Новий керівник магістрату відзначався добродушністю та кришталевою репутацією. При ньому у нашому місті з’явилось електричне освітлення, телефон та каналізація, - зазначає пан Окаринський.

Під час його урядування на посаді бурмістра Тернополя товариство благоустрою міста встановило вуличний годинник,  зведено нову будівлю залізничного вокзалу і розширено колії, започатковано створення Української державної гімназії, добудовано міський шпиталь та літній театр у міському парку, збудовано новий єзуїтський монастир із костелом Непорочного Зачаття Найсвітлішої Діви Марії та започатковано одну з кращих споруд у новітній історії міста – парафіяльний костел Божої Матері Неустанної Помочі.

І звісно ж, на зустрічі було розкрите питання,яке цікавило усіх присутніх: то Лучаківський чи Лучаковський?

- Лучаковський,- пояснив В.Окаринський.- Всі документи, що стосуються цієї видатної людини засвідчують саме таку форму. І згадки в журналі «Правда», і власні твори він підписував саме так.

- Про Володимира Лучаковського знала небагато, але було цікаво почути про нього як письменника і чому завжди помилково, як виявилось, називала його Лучаківським. «За 65 років свого життя Володимир Лучаковський чимало зробив для нашого міста та варто вшановувати його пам’ять такими вечорами, бо такі люди назавжди залишаються легендами міста», - ділиться враженнями від зустрічі тернополянка Мілана.

Автор Наталія Корпан

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.