«Усе вигоріло, а образки вціліли»: вчителі та батьки надіються, що сільську школу відновлять після пожежі

В останній публікації на сайті «20 хвилин» йдеться про ймовірну причину займання. За словами правоохоронців, це – коротке замикання. Однак мало хто в селі вірить у цю версію.

Під час підготовки попередніх матеріалів журналісти редакції пробували зв’язатися із директором школи Інною Сеньків. Однак спроби були марними. Але згодом поговорити таки вдалося.

Пані Інна, як і її колеги, ледь відходить від моторошних нічних подій та щодня ходить до рідного закладу, аби зберегти вцілілі рештки шкільного майна.

«Чула вибухи, повилітали вікна»

Про пожежу в школі пані Інна дізналася від свого батька. Каже, що вони живуть недалеко від школи.

- Вікна татової кімнати виходять якраз на школу. Була ніч, 01.20 як зараз пам’ятаю. Забігає тато і каже, що школа горить. Я швиденько вибігла на вулицю, побачила, що дах палає. Опанувала себе, і  вже о 01.21 викликала пожежників.

За словами директора, вона підбігла до школи, увесь дах був охоплений полум’ям, шифер стріляв.

- Я хотіла забігти у приміщення, але шлях був відрізаний. За кілька хвилин пролунав потужний вибух в актовому залі. Так що аж з вікон повилітали тюлі та карнизи. Ще трохи, і такий самий вибух пролунав і зі спортзалу, хоча він розташований далі. Три вікна просто вилетіли – такий потужний був вибух. Бібліотека, розташована між спортивним та актовим залами, загорілася вже значно пізніше, - розповідає співрозмовниця.

Дах, велика частина другого та першого поверхів дуже сильно обгоріла. Учителі та батьки із сумом дивляться на ті кабінети, де раніше було чути дитячий голос, а стіни прикрашали дитячі малюнки.

- Усі сили і батьки, і ми, вчителі, кинули на те, щоб зберегти наше приміщення. Чи будуть тут надалі уроки? Чи будуть бігати шкільними коридорами діточки? Ми не знаємо. Для нас це не просто будівля, це – наша душа, наше серце. Цей заклад, без перебільшення, був одним із кращих у районі. Слалося враження, що під час пожежі тут була боротьба Бога з нечистою силою. У тих класах, де все палало, вціліли лиш образи. Рушнички на них погоріли. А самі іконі лиш сажею прибиті.

Планують накрити будівлю до зими

Силами місцевої влади, небайдужих людей, підприємців у Манаєві планують до зими зробити покрівлю для школи. Адже, як каже директор, приміщення гарне, і воно обов’язково знадобиться.

- Ми дуже надіємося, що школу відновлять. Звісно, ті кошти, про які йде мова, дуже великі для нашої громади. Але ми не втрачаємо віри у краще, - говорить Інна Сеньків.

Нагадаємо, що в попередніх матеріалах начальник обласного управління освіти і науки ОДА Ольга Хома розповіла, що за попередньою оцінкою проектантів, вартість відновлюючих робіт оцінюють у понад 10 млн грн. Вона сумнівається, що місцева громада готова витратити такі кошти на заклад, що відвідує 35 учнів.

Натомість директор школи Інна Сеньків зауважує, що навесні хоч і випускається частина учнів, наступного року вони планували набрати нових діток у перший клас. Але…

До початку навчального року залишилося не так багато часу. То ж питання номер один – куди підуть учні та вчителі? Місцева влада думає про довіз дітей до найближчих шкіл.

За словами Інни Сеньків, питання з меншими вирішене – вони підуть у Гарбузівську сільську школу.

- Залишилося приміщення початкової школи. Рік той заклад не функціонував, приміщення провітрювалося. Але ми готові вдихнути в нього нове життя. І вчителі початкової ланки, і батьки за короткий проміжок часу облаштують там класні кімнати. Ми готові перевезти шкільне приладдя, що вціліло після пожежі. На щастя, крило початкової школи не постраждало, - каже вона.

А от зі старшими наразі проблема, куди вони перейдуть – поки не вирішили.

- Розглядаємо кілька варіантів. Один із них – школа в селі Оліїв, що за 12 км. Але батьки сприймають цю ідею з острахом. Адже дорога туди не є безпечною, вона веде через поле ліс, там є підвищення. У мокру погоду хто знає, як буде. Підтримку та допомогу нам пропонує і сусідня Львівщина. Але чи готова місцева влада співфінансувати довіз учнів до навчального закладу, ще не знаємо.

«Долати кілометри, аби вивчити літеру!»

Під час розмови освітянка не стримує сліз. Адже її хвилює доля її учнів, які стали для неї рідними.

- Мені боляче уявляти, як вони, бідненькі, прокидаються дуже рано, збираються, долають стільки кілометрів полями і лісами, аби вивчити літеру чи цифру. Яка буде якість освіти? Як ті діти мають сидіти на заняттях цілий день, коли зранку мусять так рано вставати? А коли перемете дорогу… (плаче – прим. авт.). І ті мама чи тато мають щодня переживати, чи доїде донька чи син безпечно до школи, чи не плаче по дорозі. Мені сумно. У деяких країнах школа існує навіть для одного учня. На жаль, ми змушені думати, як економити. Але, разом із тим, це дитячі долі, це майбутнє нації,- зауважує вона.

Саме тому пані Інна шукає підтримки у всіх небайдужих.

- Дякую за допомогу нашому міському голові, депутатам, які допомагають нам. Плануємо зробити накриття, а далі будемо думати, як відновити нашу школу, - говорить вона.

Що стосується вчителів, то педагоги початкової ланки наразі перейдуть у Гарбузів. Як буде з іншими – питання відкрите. У місцевому управлінні освіти наразі розглядають різні варіанти працевлаштування вчителів. Велика проблема – це віддаленість до місця роботи.  

- Щоб добратися у районні школи, вчителеві треба віддати 30 грн на квиток в одну сторону, і ще стільки ж – в іншу. Уявіть, яка має бути зарплата, щоб покривати такі витрати щодня! – акцентує директор.

З вірою і надією в серці жителі Манаєва плекають думку, що їх школа ще зустрічатиме своїх учнів, що у маленькому закладі пульсуватиме шкільне життя. Адже діти тут, як і всюди в Україні, - найдорожчий скарб.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.