При встановленні пам’ятника треба враховувати його важливість
Не треба пам’ятники критикувати тоді, коли вони вже стоять, варто на етапі задуму та втілення залучати фахівців і не заважати їм, переконаний голова правління Тернопільської обласної організації Національної спілки архітекторів України Анатолій Водоп’ян.
— Придертися можна до всього — і там не так, і те не те. Але ж треба зважати, що пам’ятник це річ, яку не переробиш і в інше місце його теж нелегко перенести, — каже А.Водоп’ян. — Тому такий важливий момент, де і кого хочуть вшанувати. Бажано також, щоб не було поспіху і впливу партійних інтересів. Інакше автори відчувають тиск. І врешті виходить не те, що було заплановано.
Ілюстрацією неправильного підходу до встановлення пам’ятника, на думку архітектора, є фігура Данила Галицького. Проект “перекидали” з місця на місце — спочатку планували встановити біля Духовного центру на просп. Злуки, потім на бульварі, який названий ім’ям гетьмана, навіть на майдані Перемоги. Конкурсу проектів як такого не було, каже пан Водоп’ян. А коли почали “піджимати” строки, обрали чи не найгірше для нього місце — майдан Волі. Не взяли до уваги, що фігура виконана для встановлення на високому пагорбі чи постаменті. Відтак більшості тернополян він не подобається.
— Таку ж помилку можуть повторити і з пам’ятником В.Чорноволу, — продовжує архітектор. — Про нього постійно згадують перед виборами і т. ін. Причому партійці вирішують, де постамент треба встановити. А місця у тій частині міста немає.
Власне, на думку пана Водоп’яна, треба дуже серйозно обміркувати, чи у Центрі ще потрібні пам’ятники. Мовляв, Т.Шевченко, І.Франко, Я.Стецько, О.Пушкін, пам’ятна дошка Чорноволу розміщені за сотню метрів одне від одного. А далі — Д.Галицький, Й.Сліпий, І Горбачевський. Треба йти на околиці, вважає архітектор.
Незабаром будуватимуть два нові мікрорайони, каже архітектор. Може, там відразу варто визначити місця для пам’ятників. Там теж люди житимуть і для них теж має бути красиво.
— Якщо оцінювати пам’ятники з точки зору фахівця, то, як не дивно, Пушкін — у виграшному становищі, — продовжує співрозмовник. — Хоч цей пам’ятник типовий і, напевно, його все-таки рано чи пізно кудись перенесуть, але він помітний, стоїть у дуже вигідному місці. Шевченко навпаки — надто захований за театром.
Вдалим вважає А.Водоп’ян розташування пам’ятників І.Горбачевському та Й.Сліпому. Мовляв, вони добре вписуються в оточення і не заважають.
— Для пам’ятника — це дуже важливо, — каже архітектор. — До речі, митцям у цих обох випадках дали повну свободу дій. До місця розташування і вигляду пам’ятника ані влада, ані партійні лідери не втручалися. Якби так було весь час, то було б менше “ляпів”.
Крім того, архітектор наголошує на тому, що при встановленні пам’ятника треба оцінювати важливість його появи не лише для міста, а й для краю. Скажімо, якщо Тернопілля позиціонує себе як “туристичну мекку”, то і мислити треба іншим чином.
— Будь-який освічений європеєць знає ім’я нашої землячки Соломії Крушельницької, — каже А.Водоп’ян. — У Білій є музей, у Тернополі — музучилище. Вулицею, яка названа нині ім’ям співачки, вона колись бігала до музичної школи. То чому це не використати? Тим не менше вже кілька років міськрада не може виділити місце під постамент.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.