Тернопіль: якщо хворий - між життям і смертю, телефонують “103”

- Якщо комусь у житті бракує екстриму, нехай ці люди йдуть працювати до нас, - каже лікар станції швидкої допомоги Володимир Тройняк.
 
Він вважає, що медицина невідкладних станів, - фах для справжніх ентузіастів. Таку роботу обирають медики, які не бояться труднощів і не шукають «тепленького» місця.

Нагадаємо, очолювана Володимиром Тройняком бригада тернопільських медиків у березні 2012-го посіла третє місце на IV Національному конкурсі бригад швидкої медичної допомоги «Рівненські раллі-2012».

Хворий - між життям і смертю
- На швидкій є спеціалізовані кардіологічні, психіатрична, неврологічна та звичайні бригади, - розповідає пан Тройняк. – У нас навіть створили реанімаційну. Викликів ми самі не обираємо. Інформацію отримуємо від диспетчера.

У цій службі, на його думку, повинні працювати кваліфіковані фахівці. Вони за інтонацією людини, яка телефонує, можуть визначити, яка медична допомога потрібна хворому чи постраждалому. Тоді на виклик поїде та бригада, яка здатна надати належну допомогу.

- Утім, якщо викликів багато, виїжджає бригада, яка є на базі, - уточнює лікар. – Спеціалізовану - викликають додатково, якщо у цьому є потреба. Ми обстежуємо пацієнта ретельніше, адже маємо досконаліше реанімаційне оснащення. Власне, нас і викликають, якщо хворий дійсно – між життям і смертю.

У кожній машині є кисневі апарати. У спеціалізованих бригад, як каже пан Тройняк, ця техніка навіть здатна примусово нагнітати чистий кисень. Апарат спрацьовує не гірше, ніж стаціонарне оснащення для штучної вентиляції легень. Звісно, мають медики і все необхідне для інтубації - введення трубки у дихальні шляхи хворого, а також - кардіостимулятор.

- Маємо ми і відсмоктувачі – механічний і електричний - для видалення рідини і слизу із дихальних шляхів, - додає він. – Кожна машина оснащена спеціальним щитом. Він набагато зручніший за ноші. По-перше, він легший. По-друге, пацієнта на щиті можна зафіксувати так, що винести його із будь-якого приміщення не становить проблеми.

Ліків не бракувало ніколи
Попри все перелічене, нашим медикам за оснащенням далеко до колег із Західної Європи.

- Ми бували у Польщі, - пригадує Володимир Тройняк. – Медики звідти приїздили у Тернопіль. Тож я маю із чим порівнювати. Різниця - разюча. Але для цього є причина. Коли Польща вступила у Євросоюз, їм надали 2 мільярда доларів на реорганізацію та оновлення технічної бази служби швидкої медичної допомоги.

За ці кошти придбали 60 найсучасніших авто для екстреної медичної служби, два вертольоти, навіть побудували для них спеціальні майданчики. Про таке українським лікарям, як каже пан Тройняк, залишається лише мріяти. Тернопільська станція швидкої медичної допомоги вже другий рік поспіль взагалі не отримує нових авто через брак коштів.

- Єдине із чим у нас проблем не було навіть у найгірші часи – із медикаментами, які входять в обов’язковий перелік, необхідний для невідкладної допомоги пацієнту, - каже медик. – Так, ми можемо зняти набряк легень, будь-які інші важкі стани.

Наприклад, у розпорядженні лікарів нині є тестери для експрес-аналізу крові на вміст цукру. Це пришвидшує встановлення діагнозу при певних станах хворого.

«Це має бути команда!»
Володимир Тройняк на швидкій - ще із 1991 року. Щоправда, раніше жив і працював на Житомирщині. Тож його практичному досвіду можна позаздрити.

- Усі знання здобуті, як кажуть, потом і кров’ю, - каже він. – Врахуйте, що через кілька років після Чорнобильської катастрофи у тому регіоні значно зросла кількість скарг на різні серйозні недуги – від проблем із тиском до онкології. Це добре, що тепер в медичному університеті ввели спеціалізацію «Медицина невідкладних станів». Це допоможе молоді визначитися, чи має вона хист для подібної роботи.

Лікар швидкої допомоги постійно перебуває у напрузі. Приїхавши на виклик, він може виявити, наприклад, що потерпілих - кілька. Причому розібратися, які у них ушкодження треба самому – професора на пораду, як у поліклініці, не покличеш.

- Дуже багато залежить від злагодженості у роботі бригади, - продовжує співрозмовник. – Часом опиняєшся у таких ситуаціях, що і третя рука не завадила б. Тому лікар покладається на фельдшера і санітара, які йому допомагають. А якщо у вас водій поганий, то не факт, що ви до пацієнта взагалі доїдете. Тобто має бути команда!

Ніхто із медиків швидкої, йдучи на роботу, не може й припустити, що трапиться під час чергування. Так, бувають дні, коли бригада Володимира Тройняка виїжджає на 2-3 інфаркти. Іноді по кілька днів таких випадків немає. Часто це залежить від сезону, а також змін погоди.

- Є ще такий «закон парних випадків», - додає він. – Днями у нас за одну ніч було два виклики з приводу набряку легень. Причому пацієнтами були двоє 78-річних чоловіків. По дві години кожному медики надавали допомогу…

Трапляються у роботі медиків швидкої і критичні моменти. Пан Тройняк пригадує, як до нього кидалися битися - пацієнти в неадекватному стані або не зовсім тверезі родичі хворого. Чоловік каже, що без знань психології у таких трафунках – не обійтися.

- Іноді вже з першого погляду можу сказати, що із хворим, - каже лікар. – Навіть обстежувати, міряти тиск уже не треба. Практика у нашій справі – суттєва річ... Найважчою є ситуація, коли у пацієнта – політравма, тобто кілька пошкоджень організму при умові, що хоча б одне із них є загрозливим для життя. Такі випадки характерні для постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах.

УВАГА!!! Медики швидкої не приймають такі виклики: 
- до хворих для виконання планових призначень дільничного лікаря - ін'єкцій, крапельниць, перев'язок, ін.;
- до хворих, які перебувають під наглядом дільничного лікаря через хронічні захворювання і стан яких не вимагає надання невідкладної меддопомоги;
- до хворих для надання стоматологічної допомоги, окрім випадків невідкладної стоматології;
- для видалення кліщів;
- для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у т. ч. про стан здоров'я, а також для складання судово-медичних висновків;
- для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медсупроводу;
- для транспортування трупів.
За інф. Анни МОНЧАК