Ілюзії сучасності

Однією з найбільших ілюзій сучасності є думка про те, що для того щоб жити – треба гроші. Оця безглузда парадигма, що треба заробити грошей, щоб потім купити собі за них трохи життя. Хоча насправді усі базові потреби щоб жити – безкоштовні. Дихати, ходити, комунікувати, дивитись, думати, відчувати. Контактувати з мистецтвом, архітектурою і природою. Креативити самому. Слухати музику. 
Іти полем і отримувати кайф від побаченого навколо засадничо нічим не відрізняється від іти Монмартром і отримувати задоволення від побаченого навколо. Це просто різні форми життя і способи отримати візуальну та емоційну інформацію, але вони абсолютно співвідносні. Зрештою, можна іти полем, намалювати «Соняхи» і потім її виставлять в Лондоні, де до неї будуть черги тих, хто ходить Лондоном, але бачить тільки Біґ-Бен, двохповерхові автобуси і волохаті шапки королівської варти.
Чай у кафешці на сусідній вулиці нічим не відрізняється від чаю на вулиці в Шрі-Ланці. Особливо якщо шарити чайні контексти, історію розвитку кліперів, про Ост-Індську компанію, про Цейлон, про ферментацію і про Бодгісатву, який зі злості відірвав собі повіки і кинув на землю, щоб не спати. 
Поріг входження у якісне життя дуже невисокий і потребує зовсім небагато коштів. А жити за гроші – це дуже принизлива концепція. Від неї відгонить пластмасою, конвеєром і безнадією.