До нас приїхав Лісоруб. Знову чорний від війни. Знову змучений,Як завжди, його мова пересипана всякими ненормативностяими і просторічними красивостями. Хай краще так, ніж сльози в мене на плечі. Це гірше в сотні разів. Я знаю. Було вже не раз...
Приїхав не сам.
Привіз з собою бойове знамено. Фотографую, показую вам.
Ось вона, правда війни, - розірвана навпіл, прокопчена димом ще Майданівських шин та порохом Трьохізбенки. Писана маркером десь на коліні в окопі і кров'ю на передовій. Перед такими знаменами стають на коліна і цілують руки тим, хто дозволяє їх торкнутися.
Дякую, друже Лісоруб.
