Напевно, складно знайти більш вагому складову нашого успіху або навпаки неуспіху, ніж власна самооцінка. Фундамент нашого ставлення самих до себе закладається ще в ранньому дитинстві, в стосунках з найближчими та найріднішими людьми. Це така собі своєрідна "матриця", з якою ми подорожуємо по життю. Добре, коли вона адекватна, але часом буває зовсім по-іншому...
Справа в тому, що людина не лише накопичує інформацію про себе, а й переживає певне ставлення до себе. Власне, це ставлення і зосереджується у самооцінці.
Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей.
Крім того, варто зазначити, що самооцінка має комплексний характер, оскільки розповсюджується на різні появи особистості - інтелект, зовнішні дані, успішність у спілкуванні і т.д. Вона також є динамічною, тобто може змінюватись впродовж життя.
Залежно від того, як самооцінка, що має суб'єктивний характер (як ми самі себе оцінюємо), співвідноситься з реальними проявами людини, вона поділяється на два види: адекватна та неадекватна. Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх переваг або (і) перебільшення недоліків.
Неадекватна самооцінка ускладнює життя не лише тим, кому вона властива, а й оточуючим. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, зазвичай є результатом неправильної самооцінки.
Розглянемо більш детальніше, що ж таке занижена та завищена самооцінка і чи така вже велика відмінність між ними, як це здається на перший погляд.
Занижена самооцінка виявляється в негативному ставленні людини до самої себе. Такі особистості схильні принижувати власні досягнення, гідність і позитивні риси. Причини виникнення заниженої самооцінки як правило, родом з дитинства і є наслідком неправильного батьківського виховання, коли дорослі постійно систематично говорили малюкові, що він не достойний та поганий або порівнювали з іншими малюками не на його користь.
Механізм виникнення так званої завищеної самооцінки багато в чому є схожий, за однієї відмінності: в дитинстві, як правило, батьки або інші значущі близькі схильні були переоцінювати досягнення малюка, при цьому невпинно захоплюючись будь-якими його діями, розумом, кмітливістю і т.д. Це веде до появи проблеми соціалізації та внутрішньоособистісних конфліктів, коли дитина потрапляє в середовище однолітків, де вона раптово з «самого-самого» трансформується в «одного з групи», де виявляється, що її вміння не такі вже й видатні, а такі ж як у інших або навіть гірші, що ще важче переживається дитиною. У цьому випадку завищена самооцінка може різко стати заниженою і викликати у малюка психічну травму. Серйозність травми буде залежати від віку, в якому дитина влилася в чуже для неї середовище – чим старшою вона буде, тим сильніше буде переживати внутрішньоособистісний конфлікт (конфлікт між «яка я класна» і «я не краща за інших»).
У зв’язку з неадекватно завищеною самооцінкою у дитини формується неправильне сприйняття себе, ідеалізований образ свого «Я», власного потенціалу та цінності для навколишнього соціуму. Така дитина емоційно відкидає все, що може порушити її уявлення про саму себе. Внаслідок чого відбувається спотворення сприйняття реальної дійсності, і ставлення до неї (дійсності) перетворюється в неадекватне, сприймається лише на рівні емоцій. Діти з завищеною самооцінкою характеризуються труднощами в спілкуванні.
Пройдуть роки і з дитини із завищеною, хоча, мені більше імпонує термін неадекватною самооцінкою виросте дорослий з такою ж самооцінкою.
Характеристика неадекватно завищеної самооцінки (вибачайте за тавтологію) полягає в тому, що люди, які страждають таким «недугом», мають спотворене, в бік завищення, уявлення про власну персону. Вони, як вже було сказано вище, десь у глибині душі відчувають самотність і незадоволеність собою і всіма силами намагаються це приховати від оточуючих та й від себе самих. У них часто досить складно формуються взаємини з навколишнім соціумом, так як бажання бачитися краще, ніж вони є в реальності, призводить до гордовитої, зарозумілої, зухвалої поведінці. Іноді їх дії і вчинки бувають навіть агресивними.
Особистості, що мають неадекватно завищену самооцінку, дуже люблять себе нахвалювати, в розмові постійно намагаються підкреслити власні переваги, а про сторонніх людей можуть дозволити собі несхвальні та неповажні висловлювання. Вони таким способом самостверджуються за рахунок оточуючих людей і прагнуть довести цілому світові, що вони завжди праві. Такі люди вважають себе краще за всіх, а інших набагато гірше них.
Як правило, вони болісно реагують на будь-яку, навіть незначну, критику. Особливість взаємодії з такими людьми містить в собі неусвідомлену вимогу з їхнього боку про те, щоб оточуючі постійно визнавали їх перевагу.
Неадекватно завищена самооцінка і деякі її ознаки:
- людина завжди впевнена у власній правоті, навіть при існуванні конструктивних доводів і аргументів на користь протилежної точки зору;
- в будь-якій конфліктній ситуації або при суперечці така людина переконана, що остання фраза повинна залишатися за нею і їй неважливо, якою саме буде ця фраза;
- вона повністю заперечує факт існування протилежної думки, відкидає навіть можливість того, що кожен індивід має право на власну точку зору. Якщо вона все-таки погодиться з таким твердженням, то буде впевнена в «неправильності» точки зору співрозмовника, відмінної від її власної;
- їй складно просити прощення і вибачатися;
- така людина постійно веде суперництво з колегами і друзями, бажаючи завжди бути кращою за інших;
- вона висловлює власну точку зору або принципові позиції постійно, навіть за умови, що її думка нікому не цікава, і висловлювати її ніхто не просить;
- будь-яку критику, спрямовану на неї, сприймає як прояв неповаги до своєї персони, і всім виглядом дає зрозуміти, що їй абсолютно байдужа думка оточуючих про неї;
- для неї важливо бути завжди ідеальною і ніколи не допускати помилок і промахів;
- боїться здатися оточуючим слабкою, беззахисною або невпевненою у собі;
- власні інтереси і захоплення завжди намагається ставити на перше місце;
- така людина схильна вчити оточуючих людей життя, починаючи з будь-якої дрібниці, наприклад, як правильно смажити картоплю, і закінчуючи більш глобальним, наприклад, як заробляти гроші;
- в розмовах вона більше любить говорити, ніж слухати, тому постійно перебиває;
- її тон розмови характеризується зарозумілістю, а будь-які прохання більше нагадують наказ;
- прагне бути у всьому першою і самою-самою, а якщо це не виходить, то може впасти в депресію.
Я постаралась дуже коротко і стисло розповісти, що ж таке неадекватна самооцінка і що за завищеною самооцінкою, як правило, ховається занижена, або іншими словами – завищена самооцінка є захисним механізмом заниженої, намаганням захистити своє «я» від розчарувань та неспроможності.
Чи можна ефективно підняти свою самооцінку? Так, звичайно, не лише можна, а й треба! Щоб не перевантажувати вас інформацією, методику підвищення самооцінки я опублікую в новому пості.
В кого з самооцінкою все гуд, може пропустити наступний пост і перепочити. :)Смайлик «smile»
Анонім
Анонім reply Анонім