Нема ліпшого способу відчути літо аніж ровер.

Їхати польовими таємничими стежками, що вже трохи позаростали травою від своєї секретності. Розгортати траву колесом і квіти, як медіаною, ділити літо навпіл. Стати на трохи катамараном, піднявши за собою хвилю коників-стрибунців і дрібних жаб, котрі неохоче розстрибуються із намолених місць.

Червень їде попід раму, як найменшенький. Серпень – на багажнику, втомлено звісивши ноги і дивиться услід. А найсвіжіший і найсолодший, липень – сидить на рамі, а ти крутиш педалі, нюхаєш йому волосся і млієш від того, як пахне липнева шия за вухом.

Намотуєш кілометри на переднє колесо, як на котушку спінінга, відчуваючи щось там на кінці шляху, невидиме під водою днів, як воно тріпочеться, тлусте і стрімке. І точно не зірветься, бо знаєш як тягнути.

Нема ліпшого способу відчути життя, аніж літо на ровері.