Поруч із надто часто вживаним останнім часом і від того вже трохи засмальцьованим словом х’юґе зі скандинавських концепцій мені дуже імпонує шведський лагом – концепція балансування і відчуття міри.
Загалом безрозмірна парадигма капіталізму, яка є векторною за суттю і має лише початок та прямує до безкінечності - дуже підсилена нашою ерою пізньорадянського і ранньоукраїнського дефіциту та множиться від того вдесятеро. Кар’єра має початок, але ніколи не має завершення та фіналізується хіба лише такою маленькою прикрістю як смерть кар’єруючого. Є стартовий капітал, але ніколи нема фінішного. Серед інвесторів ходить правило, що заробити треба лише перший мільйон, а другий вже заробляється першим і гроші роблять гроші.
Наша життєва захланність і успішні моделі соціального функціонування заточенні під розвиток і накопичення. Але вони абсолютно непромарковані шкалою, за якою можна було б відстежувати прогрес розвинутого і накопиченого. Нема способу відповісти собі на питання – я вже досягнув багато чи ще ні? Я вже заробив достатньо чи треба знов на завтра накручувати будильника? Бо ми ж в основному оцінюємо себе порівнюючи з іншими, а у світі завжди знайдеться хтось успішніший та хтось багатший. А ще апетит, як відомо, приходить під час їжі.
Прикметно, але у нас дотепер не відкрили тих дивних ресторанчиків, котрі є в інших країнах – де платиш разово за вхід і їси скільки хоч, доки не втамуєш голод. Думаю, це гуманно, що їх нема в нас, бо з відчуттям міри у нас поки не дуже і ошалілі від такого розкошування з обідів ми вертатимемось не на роботи, а в гастроентерології. Ол-інклюзів ми можемо пережити лише сім днів на рік, не більше.
Дуже круте вміння – періодично ставати до себе з метром, вагою, калькулятором та іншими лекалами і робити собі заміри власних досягнень. Проводити ревізію поточного стану, щоб краще розуміти себе і усвідомлювати, що я огого скільки маю всього. Особливо, якщо не оглядатись на інших.
І знайти в собі сили зійти з дистанції виснажливого марафону безкінечних досягень, трохи віддихатись і піти на каву, неспішно розглядаючи околиці.
