“Бажають прожити ще 100”: історія Антоніни Павлівни, якій виповнилось сто років

У Тернополі, 2 грудня, Івасечко Антоніна Павлівна стала єдиною столітньою тернополянкою. Про те, як проходять її дні, що вона полюбляє робити та чого навчає онуків й правнуків, дізнавалась журналістка “20 хвилин”. Ми поговорили із внучкою Надією, бо Антоніна Павлівна дуже погано чує, як пояснили нам рідні довгожительки. 

“Мала важку долю”

- Доля не жаліла її, - розповідає внучка. - Бабуся дуже рано втратила батьків. У найми до польських панів ходила, щоб на хліб заробити. Бачила війну та голод. 

Надія розповідає, що бабуся не надто любить пригадувати ці часи. 

- До школи вона ніколи не ходила, але самотужки навчилась читати, - каже Надія. - До слова, вона навіть працювала на наборі в типографії. Працьовита вона. 

Героїня публікації мала п’ятьох діток, але двох із них похоронила ще, коли вони були у маленькому віці.

- Жила щасливо із дідусем, але Бог його забрав до себе, коли йому було 74 роки. Трапився інсульт, - продовжує співрозмовниця. 

Зараз у Антоніни Івасечко четверо онуків та четверо правнуків. Вона каже, що дуже вдячна долі за таку сім’ю. 

“Майже 20 років прикута до ліжка”

Довгожителька проживає зі своїми двома доньками. Одній - 78 років, другій - 80. Саме вони доглядають за літньою мамою. 

- Вона випадково впала років 20-ть тому і серйозно пошкодила тазостегновий суглоб, - розповідає внучка Надія. - Після падіння вона ще років п’ять час від часу ставала із ліжка. Але зараз вона зовсім до нього прикута. 

Доньки дуже ретельно за нею доглядають, додає внучка. 

- Правду кажучи, якби не ідеальний догляд від дочок, то вона б не дотягнула до таких років, - каже Надія. - Вони собі у чомусь відмовлять, а їй ніколи. Бабця немає навіть пролежнів, хоч лежить вже стільки років.Вони ніколи на довгий період часу не відлучають від неї. Бабуся, якщо чесно, вже каже кожен день, що помирає. Складно таке чути. Час від часу священника кличе, щоб він її спосідав. Важко, їй стільки років прикутою до ліжка бути, якби би чудовий догляд від доньок не був.

“Любить співати та складає вірші”

- До недавнього часу бабуся любила читати газети, ще років п’ять тому, - каже Надія. - Вона у нас дуже релігійна, тому багато разів перечитувала молитовник. Проте зараз вона вже гірше бачить і зовсім погано чує. 

Через проблеми із слухом Антоніна Павлівна практично не дивитись телебачення і не слухає радіо, хоч швидше любила за переглядом чи прослуховуванням проводити час. 

- Зараз вона любить собі поспівати старих пісень, я навіть близько не знаю таких, - каже співрозмовниця. - А ще пробує складати вірші. Добре, що вона при добрій пам’яті та гуморі. 

Антоніна Павлівна обожнює, коли до неї приходять онуки та правнуки, частує їх цукерками й сама дуже полюбляє їх їсти. 

- На жаль, день на день у бабці дуже схожий, - каже внучка. - А от перед ювілеєм та на саме свято, звісно, у хаті було людно. Стільки людей приходило бабуся вітати, вона раділа цьому. А коли приїхали привітати із міської ради, то вона не до кінця зрозуміла, хто до неї прийшов. Питалась: “Що то за комісія прийшла?”. Та потім їй пояснила і їй справді було дуже приємно. Всі бажають прожити їй ще 100. 

Свій рецепт довголіття жінка вважає досить простим. Потрібно лише дотримуватись трьох правил: жити дружньо, одне одному допомагати й Бога шанувати.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google