Поруйнована готика Тернопілля

На казальниці росте кропива а посеред храму — велетенські кущі бузини. І лише забетоноване місце, де колись був вівтар залишається неторканим буйною рослинністю.

 

Такий вигляд мають зараз стародавні католицькі храми у селах неподалік Тернополя, через які пролягав наш маршрут. І хоча меси у них вже не правилися десятки років, готичні стрільчаті вікна, почорнілі статуї святих та навіть барвисті розписи на стелях і колонах вражають своєю красою.

За час мандрівки, ми подолали близько 150 кілометрів. Дорогою відвідали п’ять колишніх костелів. Відправлятися у таку подорож можна і власним транспортом, і громадським.

Відео дня

Тернопіль-Великі Бірки-Романове Село-Киданці-Максимівка-Кретівці-Охримівці

Вирушаємо з Тернополя Хмельницькою трасою. Дорогою “заскакуємо” у село Ступки, щоб попити води та подивитися на муровану Церкву Різдва Пресвятої Богородиці 1899 року. Це останній на сьогодні храм, у якому всередині не росте трава. А вже у Романовому Селі на пагорбі зяє порожніми вікнами закинутий костел. Центральна брама відчинена, але зайти всередину складно — кущі бузини сплелися надто густо. Але й зі входу можна розгледіти розписану срібними зірками блакитну стелю, стрімкі сходи на казальницю та різьблення на вікнах, залишки орнаменту. Можна лише здогадуватися, як тут красиво було сотню років тому.
Далі вирушаємо у Киданці. Місцеві підказують дорогу і ми швидко доїжджаємо до потрібного села. Але чоловік, в якого питаємо поради, не знає, де тут є закинутий костел. Лише киває рукою в бік ґрунтової дороги — “там може бути”. Та трохи далі питаємося за костел у старенької бабусі в зеленій хутці. Звати її Марія і вона пам’ятає, коли у цьому костелі ще правили ксьондзи.

- А ви звідких хлопці будете, - запитує старенька, і починає обходити нас довкола. - Часом не поляки.
Відповідаємо, що з Тернополя. Тоді бабця усміхається і розмовляє з нами привітніше.
- Так осьдечки, над тими деревами верх бані видніється, - каже жінка. - От там і знайдете. Ага. І гарної вам дороги, їдьте з Богом.
За кілька хвилин ми уже біля входу у костел. Тут уже можна зайти всередину.
У Киданцях починається сильна злива, тому ночуємо неподалік у селі. А на наступний день відправляємося у Максимівку. Дорога пролягає через кар’єр, у якому працює важка техніка. Велетенські БелАЗи возять породу. А повсюди застережні вивіски - “Обережно, ведуться підривні роботи”.
У Максимівці костел вражає найбільше. Одразу привертають увагу високі стіни і стрільчаті вікна з готичними розетками. Під мурами видніються фігури святих, датовані 1912 роком.

Звідти вирушаємо у село Кретівці. Тут у колишньому костелі діє сучасна церква. Тому пам’ятка збереглася добре. Чого не скажеш про храм в Охримівцях. Він стоїть на березі річки, але навіть побачити його складно — зусібіч він заріс молодими деревцями та густими кущами.
З Охримівців до Тернополя їхати 20 хвилин. Тож дуже скоро знову повертаємося у місто.