"Боїмося, що дерево впаде і може прибити дітей"

Сусідські війни за межу, які тривають десятиліттями, призвели до нового конфлікту: тепер за шмат сухого дерева. Стовбур аварійний і хитається. Сусіди бояться, що може впасти і покалічити маленьких дітей. Однак, літня сусідка категорично забороняє його зрізати.

Сільський голова с. Городище, що в Козівському районі, лише розводить руками та стверджує, що він на подвір’ї сусідок частий гість. Як поліція і рятувальники. І пропонує тим, хто боїться за свої життя та життя дітей, законний вихід: через суд зобов’язати літню сусідку зрізати аварійний стовбур. Або – напівзаконний: зрізати самотужки, тим паче, що той фактично на межі подвір’їв. Однак, ці варіанти людям теж не до вподоби. Люди звернулись за допомогою до журналістів.

• Звертаюсь вас за допомогою від імені моєї матері, пенсіонерки Войчак Надії Володимирівни, - почала розмову з журналістами, яка скоріше нагадувала крик душі, жінка, яка представилась Марією. – Це вже просто терпіти несила. Куди ми тільки не звертались – і до сільської влади, і до районної, до держслужби з надзвичайних ситуації – ніхто нам зарадити не може. Може, хоч ви допоможете? Ми боїмося за своїх дітей і внуків!

Замкнене коло через стовбур літньої сусідки

Мама старенька, пояснила пані Марія. З нею у будинку проживають її діти та онуки. По сусідству – 82-річна жінка. В неї на подвір’ї – сухий аварійний стовбур, заввишки метрів сім. Шмат дерева хитається і будь-якої хвилини може впасти. Однак сусідка категорично відмовляється його зрізати.

• В нас по подвір’ю діточки малі ходять, - каже пані Марія. – Ви не уявляєте, наскільки небезпечно це. Було ще одне аварійне дерево, самі «кинули». Це зачіпати не можемо, бо впаде сусідці на хату – і розвалити може.

Минулого тижня сільський голова знову приходив на виклик пані Марії та її сім’ї. Сам пробував стовбур. Вкотре просив сусідку його зрізати. Або бодай дати дозвіл – самотужки знайде людей і прибере дерево конфлікту.

• Це людина така, їй треба нашкодити чи дочекатись, аби впало і наробило біди, - нарікає пані Марія. – Ця проблема тягнеться вже понад 5 років. Скільки заяв-скарг написала. Відповідь приблизно однакова: то приватна власність і ми не можемо туди потрапити без дозволу господарів. А ми боїмося, що той шмат дерева впаде і може прибити дітей. От що нам робити? Чекати, доки когось покалічить?

Сваряться між собою купу років

Голова Городищенської сільради Богдан Дацок лише розводить руками. Каже – конфлікт між сусідами за межу дуже давній. А тепер ще й за сухе дерево. І жодна зі сторін не хоче послухати.

• Вони сваряться між собою вже купу років, - каже Богдан Дацок. - Вихід в цьому конфлікті простий: взяти і зрізати дерево. Воно росте фактично на межі, різниця 15-20 см. Взяти бензопилу і просто зрізати. Законний шлях – звернутись до суду і той зобов’яже сусідку зрізати дерево. Напівзаконний – зрізати самим і потім нехай сусідка судиться. Але ж жоден з варіантів вирішення цієї проблеми їм не підходить.

Минулого року на подвір’ях конфліктуючих сусідок частими гостями були не лише представники сільради, а й поліція з рятувальниками. Переконували та просили і одну жінку, і її літню сусідку. Не чують, нарікає сільський голова.

• Я був у них тільки вчора, - каже Богдан Дацок. – Просив взяти і самим зрізати те дерево. Але ніхто в селі не хоче навіть бензопилу дати – не хочуть зв’язуватись з суворою пенсіонеркою. У неї ще є син, йому років 50. То навіть він матір боїться. За її вказівкою лише прикрутив його дротом. Чоловіка пенсіонерки просив повпливати – дідусь лише знизує плечима і просить дати йому спокій.

Не чують. Не хочуть чути...

Комісія сільради приходила на подвір’я теж не раз. Склали акт обстеження. З ним можна вирушати до суду і відстоювати свої права. Зрізати самі не можуть – без дозволу власника на приватизованому подвір’ї робити нічого не мають права. А дозволу на роботи бабуся не дає.

• Як ти тут вплинеш на людей, як вони не хочуть чути і зробити так, як треба, - нарікає Богдан Дацок. – Напевне, простіше роками об’їжджати купу інстанцій і оббивати пороги. Нормальних розмов не чує жодна зі сторін. Весна і осінь – я днюю і ночую там. Як не на городі, то біля обійсть. Говорю, прошу, пояснюю. Але ніхто не чує. Не хоче чути…