Понад 130 (!) дітей утекли з дому від початку року. Більшість з них – дівчата підліткового віку. Всіх, на щастя, знайшли і повернули батькам – живими-здоровими.
Батькам частини юних втікачів довелось, за рішеннм судів, сплатити 850 грн штрафу – за неналежне викоання батьківських обов’язків. Проте більшість відбулась профілактичними бесідами, повідомив начальник відділу ювенальної превенції ГУНП в Тернопільській області Петро Тихович.
У дитини виникла проблема, вона намагається про неї розповісти, але батьки відмахуються, мовляв, почекай, в мене футбол саме зараз по телевізору, чи я варю борщ. Дитина робить другу, третю спробу – її не чують. Тоді вона починає самотужки шукати відповіді на свої питання чи вирішувати проблему – на вулиці чи в Інтернеті, кажуть у поліції.
Батьки не хочуть чути і розуміти, що навіть мала проблема – для дитини може здаватись катастрофою, хоча її можна легко вирішити разом.
Які діти найчастіше тікають з дому, чому і як цьому зарадити, пояснила психолог Оксана Бількевич.
Так чому вони тікають? Раніше цей факт говорив про неблагополучну родину, де не задовольняються не те що інтереси, а звичайні базові потреби дитини – турбота, піклування, родинне тепло, матеріальне забезпечення. Сьогодні ми бачимо, що втечі відбуваються і в цілком забезпечених та інтелігентних сім'ях.
Найбільш поширеним періодом, коли дитина вирішує втекти з дому, є вік 10-15 років. Це складний психологічний період для дитини з багатьох причин, а втеча з дому може бути способом:
Один з основних мотивів - нерозуміння в сім'ї. Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації стають на бік вчителя. Діти гостро сприймають несправедливість по відношенню до себе і своїх друзів. І якщо дитина, зіткнувшись з неправотою дорослого в школі, не знаходить підтримки у своїх батьків, для неї це може стати причиною втечі.
Діти часто тікають, якщо їх карають за погані оцінки. Всім хочеться, щоб дитина була відмінником, але не у всіх виходить. Чому замість того, щоб допомогти, її залякують? Навіщо?
Чим менше впевнений у собі підліток, чим гірше він ставиться сам до себе, тим більш значуща для нього симпатія однолітків, і тим менше він здатний мислити і діяти всупереч їхній думці. У таких випадках підліток часто підкорюється вимогам неформального лідера.
Ще одна причина втечі з дому для дітей такого віку - неприйняття батьками їхніх друзів, ранню «дорослу» поведінку. У цьому віці діти часто вчаться відстоювати любов, дружбу, бути вірними своїм друзям і коханим, вони роблять це з юнацьким максималізмом, і ці прояви слід поважати. Це не означає відпустити дівчинку 15 років на ніч до колежанок, бо «іншим дозволили». А розмовляти з дитиною про важливі для неї речі, про відповідальність, про те, чому в неї таке рішення.
Нерозуміння змін, що відбуваються з дітьми, призводить до нашого прагнення зберегти жорсткий контроль і владу над ними. Ми починаємо помічати нові якості підлітка і бажаємо повернути старі, дитячі: слухняність, лагідність. І тоді втеча з дому стає для них єдиною можливістю висловити свій протест.
- Не давайте підлітку надмірних навантажень, коли у нього не залишається часу навіть для того, щоб погуляти у дворі. Не забувайте - він ще дитина.
- Якщо хтось скаржиться на поведінку вашого сина чи дочки, не поспішайте відразу карати дітей, з'ясуйте мотиви їхніх вчинків.
- Вибирайте покарання, адекватне провині.
- Не карайте дитину через те, що у вас поганий настрій або «для профілактики».
- Будьте уважні і справедливі до своїх дітей, вирішуйте разом їхні проблеми, і тоді ваша дитина навряд чи втече з дому.
1. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сам. Не беріть на себе відповідальність там, де є зона відповідальності дитини. Поступово вчіться робити помилки та аналізувати їхні наслідки. Обговорюйте це та наводьте приклади з власного життя. Адже ви теж були і дитиною, і підлітком. Не завжди все відбувається так, як ви запланували. Говоріть та слухайте.
2. Навчіться отримувати задоволення від прийняття рішень дитиною. Слухайте ії міркування. Не завжди все вам може подобатися, але, проговорюючи все, ви більше станете близькими та зрозумілими один одному. Любить та радійте проявам любові вашої дитини.
3. Стовідсотково вірити у позитивні якості власної дитини. Якщо ви вірите у себе, якщо продовжуєте жити, незалежно від кількості помилок, то будьте впевнені, що і ваше «насіння» теж позитивне! Та з впевненістю усвідомлюйте, що вчинки вашої дитини у будь-який ситуації – це найкраща реакція, яку вона могла лише запропонувати. Помилки є у всіх. Головне - лишитися у зоні дитячої довіри.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер