Партнер рубрики

На конкурс "Білі і пухнасті": Клео

RIA плюс

Надя Мишковець:

- Мою кицю звати Клео. Живе вона у нас три роки. Ми її взяли на зооринку, бо ніхто зі знайомих не мав "ангорки", а ми мріяли саме про таку породу.

Клео росла у нас на очах. З сірих очок маленького кошенятка вийшли янтарно-жовті добрі і розумні очі дорослої киці. Вона вправна мисливиця, хоча живе вдома, на вулицю виносимо під наглядом - занадто цінна вона для нас, і дуже не хочеться, щоб пропала... Щодень балуєм вітамінами, вона за ними бігає навздогін - полює.

Відео дня

Ми живемо на першому поверсі і часто, коли йдемо попри наші вікна додому, наша киця сидить на підвіконнику в квартирі, стрибає на скло - вітається з нами. А ввечері, коли зайти в темний коридор з двору і ввімкнути світло, вона зустрічає нас, примруживши очки. Нагадує при цьому сонного китайця. Не любить давати себе гладити, зате може поцілувати руку, чи ногу чи носа. Рідко муркає, але коли починає, то обов’язково заривається мордочкою в одяг, слюнявлячи його, і при цьому легенько запускаючи кігтики. Вона ніколи не царапає руки і, навіть коли розіграється, обніме руку лапами, притисне до себе, кусає, що є духу - зазвичай зовсім не боляче.

Не любить купатися, вона сама себе прихорошує, завжди акуратна; а пухнастий хвостик, коли вона побачить когось на кухні, обкручує навколо ноги.

Найнеприємніше - це ціла гора шерсті по всій хаті. Але в порівнянні з радістю, яку Клео приносить нашій сім’ї, це дрібниці. Ми її дуже любимо, і знаємо, що вдома нам завжди гарантована тепла зустріч.