Рідні військових негативно сприйняли заборону користуватись мобілками

Для військових, які сумлінно виконують завдання у зоні АТО, мобільний зв’язок – єдина ниточка, яка пов’язує їх із рідним домом

Нагадаємо, що 1 липня депутати Верховної Ради України більшістю голосів проголосували за проект Закону «Про внесення змін до статті 143 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Як йдеться у Законі, «військовослужбовцям, що виконують обов’язки військової служби, забороняється користуватися особистими засобами мобільного зв’язку: у районах проведення антитерористичної операції; в умовах надзвичайного стану чи під час дії особливого періоду на територіях, де ведуться бойові дії». Відтак дозвіл на користування телефонами буде приймати командир військової частини. Уряд вважає, що цей закон посилить контроль за витоком інформації, зокрема з районів проведення антитерористичної операції.

Медики мають спеціальні рації

Такої ж думки і частина військовослужбовців. Приміром, військовий кореспондент Василь Лабай вважає, що раціональне зерно в законі є.

– Ініціатива – не для того, аби заборонити військовим спілкуватись зі своїми рідними. А передусім задля збереження їхнього життя, – говорить він. – У наших ворогів є спеціальний апарат, який пеленгує мобільний телефон і навіть встановлює особу. Коли сепаратисти бачать скупчення мобільних пристроїв, то, відповідно, і стріляють туди найбільше. Тому тут, скоріш, йдеться про те, щоб зберегти людські життя.

На передовій, за словами Василя, і так діє негласне правило – вимикати мобільні телефони. Тут навіть говорити нічого не потрібно. Кожен сам дбає про своє життя.

Після прийняття Закону почалися активні дискусії, що заборона нібито поширюється і на військових лікарів, а це взагалі виглядає абсурдно. Однак, як наполягає Василь Лабай, медики, які перебувають разом із військовослужбовцями у зоні проведення АТО, мають рації, за допомогою яких вони контактують між собою.

– Вони легко зв’язуються з місцевими лікарнями, у яких працюють військові медики, якщо на місці домомогу надати важко, — каже співрозмовник. — Викликають вертоліт, який транспортує поранених у Дніпропетровськ, Харків чи Київ.

Телефони пеленгують та накривають вогнем

Командир місцевої 44-ї Окремої артилерійської бригади Сергій Баранов виступає за те, щоб закон реалізували якомога швидше.

– Технічні засоби розвідки у противника дуже потужні, вони дозволяють прослуховувати розмови, читати всі sms- та ммs-повідомлення, – пояснює він. – Чітко контролюють у цьому плані передову. Практика показує, що мобільний зв’язок небезпечний для бійців, які перебувають на полі битви. Ворог швидко вираховує наших і наносить потужний удар по позиціях української армії. 

Командир бригади додає, що наразі є чимало засобів військового зв’язку, які безпечні та недоступні для прослуховування наших ворогів.

– Із таких пристроїв бійці можить телефонувати рідним на лінію будь-якого мобільного оператора, таким телефоном можуть скористатись і медики, і командири, – говорить він. – Щоправда, не скрізь і не завжди є такі технічні засоби. Якби всі підрозділи були забезпечені ними, то жодних проблем не виникало б.

Командир наголошує, що ще до прийняття Закону на передовій уже давно діє правило - вимикати мобільні телефони, виймати батареї та користуватись ними тільки при нагальній потребі: зателефонувати рідним, сказати, що живий та здоровий.

– У Велику Вітчизняну війну додому писали листи і ніхто через це не помер, – продовжує він. – А тепер звикли телефонувати по десять разів на день. Війна – не жарти. Якщо стоїть вибір: телефон чи життя, то краще все-таки бути категоричним.

Та коли б усе було так добре, як розмалювали командири... Дружина військовослужбовця Наталія Олєйнікова розповідає, що мобільні телефони – єдиний засіб зв’язку її чоловіка з рідними. А коли ротації не проводять по вісім і більше місяців, то заборона бійцям користуватись мобілками – абсурд.

– Чому вони мовчать про те, що ротації вже фактично скасували? – каже вона. – Із самого початку проведення антитерористичної операції чоловік виконує завдання на Сході. За вісім останніх місяців його перебування там ротацію так і не провели. І навіть не обіцяють. Мобільний телефон – єдиний зв’язок із ним. Ми із сином живемо у місті, де  розташована військова частина, у якій служить чоловік. Усі родичі - в іншій частині Ураїни. Як можна забороняти військовослужбовцям телефонувати додому, коли вони й так там світу білого не бачать? Дитина весь рік чує тата лише по телефону. Хіба це нормально?

Жінка розуміє, що в країні війна і чоловіки, тим паче кадрові військові, мусять захищати країну. Але і влада повинна подбати про них.

– Не час скиглити, – продовжує вона. – Треба виконувати свій громадянський обов’язок. Але ця законодавча ініціатива повинна мати розумні межі. Коли бійці на передовій, у них і так відсутній зв’язок. Так завжди було під час тих гарячих подій, коли атаки та обстріли ворогів були найпотужнішими. Чоловік не телефонував і тиждень, і більше. Хотіла від нього лише почути, що все гаразд, більш нічого. Я думаю, що більшості дружин і матерів саме це і потрібно: дізнатися, що з їхніми близькими все добре. Ми живемо у ХХІ столітті, технічні засоби зв’язку добре розвинені. Тому не потрібно рівнятися на те, що було колись. Міністерству варто продумати варіант, як забезпечити військовослужбовців та медиків безпечним і захищеним зв’язком, замість того, щоб повертатися до життя печерної людини. У свою чергу, військові повинні розуміти, коли можна говорити по телефону, а коли – ні.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.