Поети та поетки зі своїм римованим продуктом виявились найпридатнішими творцями для суспільства під час війни.

Може потім буде написано багато чудової повоєнної прози із рефлексіями, але зараз час поезії.

Поезія під час війни - як ургентне лікування, спосіб швидко стабілізувати читача і надати першу необхідну допомогу.

Поети зараз виконують роль корисних біфідобактерій. Переробляють нам важку реальність так, щоб вона набула стравного вигляду. Приправляють її талановитими метафорами. Сервірують гарно, щоб було приємніше їсти. Стишують, коли дуже гостро і нестерпно. І підсилюють, коли вже все заніміло і не відчувається.

Тому за рік так мало притомної прози, але безліч приголомшливо крутих віршів.

Поезія зараз – наче дитяча казка для дорослих, спосіб пригорнути до грудей і закрити від страшного. Поети граються з нами, як батько з сином у концтаборі із фільму «Життя прекрасне» Роберто Беніньї. Придумують всіляке, аби ми хоч трохи відволіклись і повірили, що все це гра.