Говерла така близька і така далека

Люблю подорожувати, люблю природу, люблю гори (як оригінально))) це ж про всіх можна сказати). Досвід походів в гори в мене дуже невеликий, а Говерла найвища з поки підкорених вершин.

Гори це дуже красиво, а ще це дуже важко. Ідея піднятися на Говерлу мене захопила минулого року, після підйому на Хом΄як. Тільки після Говерли я зрозуміла чому Хом΄як вважається найлегшим))). Перед підйомом я чесно присідала вечорами і навіть намагалася ходити пішки з роботи. Але, як виявилося, до підйому я була зовсім не готова. Сидіння в офісі цілими днями таки дається взнаки, а може вага, а може…

Було важко і через це не вийшло повною мірою насолодитися красою Карпат (часом не подумайте, що через це я планую новий похід))) Оскільки ми з колегами йшли пологішим, але довшим шляхом, то для мене Говерла – це 7, 5 кілометрів суцільних сходів. Нехай це і найгарніші сходи з усіх можливих.

І хоч як важко було підніматися, на вершині звідкись з’явилися сили і дух перехопило від масштабів побачених краєвидів. Це неймовірні емоції, їх неможливо описати. Це суміш з «Я змогла!»,  «Я зможу тепер все!», «Як красиво!», «От би зловити хмару рукою». Як би там не було, але треба констатувати, що такі емоції може викликати тільки те, що важко далося.

Про себе можу сказати, що має рацію Зоряна Биндас, яка написала натхненний пост про гори, веганів і вік, який не має значення, коли є правильні фізичні навантаження. Тому всім своїм знайомим, які хочуть на Говерлу, а їх як виявилося багато, кажу ретельно готуватися до підйому. Бо нам офісному планктону не просто вижити в умовах дикої природи, і піднятися вверх по Бандери, то ще далеко не гірська мандрівка. Якщо до процесу підійти виважено, то і підйом буде легшим, і краєвидами буде шанс насолодитися.

Не будьте як я  ̶  готуйтеся до підкорення вершин.

Успіху і вдалих підйомів!