Про хороших поганців

Чергова тема навіяна одним досить давнім анекдотом. Начальник відділу кадрів запитує у директора контори, яку службову характеристику дати нікудишньому співробітникові, котрого хочуть «спихнути» в іншу установу. Мудрий і досвідчений директор, який, до того ж, не позбавлений почуття гумору, відповідає: «Напишіть, що у нього чудовий апетит і здоровий сон».  

Людські чесноти і вади  бувають різними. Такі риси характеру,  як доброта, делікатність, інтелігентність, чуйність, милосердя, тактовність є однозначно позитивними, і їхній володар може беззастережно претендувати на іконописний лик праведника. Водночас підлість, брехливість, потайливість зрадливість, скупість, дворушництво не поціновуються ніде – ні в нормальному соціумі, ні в кримінальному світі. В першому з такого суб’єкта  просто зневажатимуть і намагатимуться не  мати з ним жодної справи, а в другому він ризикує впасти вночі з високих нар та й забитися на смерть, вдавитися власним рушником  або ж просто отримати в бік «перо». 

А от як бути, приміром, з рішучістю, енергійністю, підприємливістю, товариськістю, наполегливістю? Ці риси характеру якісь «нейтральні», чимось схожі на динаміт чи зброю, тобто можуть однаково ефективно слугувати і добрій, і негідній меті. Усе залежить від того,  чию волю вони виконують, в чиїх руках виступають знаряддям. Озирніться навколо – он скільки розвелося отаких рішучих та підприємливих…І коли грабіжника, шахрая чи злісного хулігана характеризують як  «працьовитого і енергійного, який готовий завжди прийти на допомогу товаришам», то навряд чи такі зворушливі речі повинні розчулювати до сліз, оскільки ця  «працьовитість» особливого ґатунку, «енергія» спрямована у цілком визначеному напрямку, а згадані товариші – цілком під стать підсудному, дарма що не сидять зараз поряд з ним на лаві.

 Але – закон є закон, правила є правила, процедура є процедура. Тому й вдаються адвокати на процесах до неймовірної словесної еквілібристики, намагаючись «обілити» своїх підзахисних, дати їхнім вчинкам вигідніше, менш вбивче  для них тлумачення. Справа ця непроста, але коли обвинувачення працює неоковирно, коли є можливість зачепитися за процесуальні порушення і знайти рятівну лазівку в законодавстві, то справу можна, по-перше, затягнути «до грецьких календ», а там, дивись – і спустити на гальмах. Ну, а вже якщо судді є таємними союзниками, тобто коли вирок відомий заздалегідь, то вона розвалюється як картковий будиночок. Таких прикладів – безліч. Винен недосконалий закон чи непорядні люди?