Багато з нас міцно і надовго перебралися жити до Фейсбука, Інстаграма, Твіттера. Дехто й досі, попри заборону, сидить ВКонтактах і Однокласниках. Ми непомітно перемістилися у віртуал і вже на вулицю не можемо вийти без телефона. Забутий гаджет викликає панічний страх і повертає додому з будь-якої точки віддаленості від нього. Ми мріємо потрапити у зону без wi-fi, а опиняючись у ній, починаємо шукати слабкі ознаки життя Інтернету. Цього не оминути, бо навіть діти тепер народжуються з гаджетами в руках.
Чого шукаємо у соцмережах? Знайомств? Дружби? Емоцій? Інформації? Мабуть, всього потрохи. Хтось самостверджується, принижуючи інших, хтось рекламує свої послуги чи товари, хтось — себе, красивого. Інколи соцмережі використовують як щоденник, цікаво ж простежити свою еволюцію через рік. А через 5? Ще цікавіше - бачити, як з роками змінюються твої діти і ти. Словом, правильно використовуючи соцмережі, можна мати багато добра.
А можна — навпаки. Вв’язуватися у суперечки, які виснажують, сперечатися з тролями, які провокують, бачити тільки негатив і казитися від будь-якої протилежної думки. Та навіть від котиків на чиїхось сторінках, бо ви більше любите песиків. Щоб остаточно знервуватися, знайдіть суперечку за участю зоозахисників, вегетаріанців, представників ЛГБТ, а також адвокатів нацменшин. Там обов’язково буде відмінна від вашої думка. Можете зазирнути також у жіночі групи, де обговорюють грудне вигодовування і вакцинацію. І обов’язково напишіть під новиною про фестиваль, що “у країні — війна, а вони пиячать”.
Здається, десь у Бальзака є такий вислів: “Життя — саме по собі ні благо, ні зло, а місткість для того й іншого, залежно, на що ми його перетворили”. Соцмережі — це не добре, але й не погано. Використовуймо їх за призначенням, а не для емоційного виснаження.
