- В АТО я потрапив у складі Нацгвардії, - розповідає хлопець. - У вересні моєму знайомому прийшла повістка. В результаті я вирішив, що теж мушу йти воювати. Разом зі мною ще двоє товаришів пішли добровольцями. Так втрьох і потрапили у Нацгвардію. Вже в зоні АТО один товариш із нашої компанії загинув. Я ж отримав поранення в лютому при виході із Дебальцевськового котла. Осколок потрапив у бронежилет, внаслідок чого я отримав травму хребта. Крім того також контузію середньої тяжкості. Лікарі кажуть, що потрібно робити операцію на хребті. Однак поки це небезпечно. Тож від лікування в Грузії я очікував і покращення самопочуття, але насамперед – відпочити морально після всього, що довелося пережити.
Спочатку хлопцеві лікарі прописали лікувальну гімнастику, однак потім зробили МРТ і замінили її на ванни та плавання у басейні.
- Лікарі виявили, що гімнастика мені не підходить, - продовжує Володимир. - Заважкі навантаження на хребет. Взагалі мене попередили, що тепер більше 2 кг піднімати мені не можна...
Окрім лікувальних процедур бійці також їздили на екскурсії.
- Були в Батумі, - каже Володимир. - Дуже красиве місто, яке і за кілька тижнів не оглянеш повністю. Взагалі природа в Грузії дивовижна! Однак найголовніше, що мене там вразило, - це люди. Дуже привітні, гостинні та добрі. Такими ж були і наші лікарі.
Після лікування в Грузії Володимир Дикун тепер займеться оформленням інвалідності та виробленням статусу учасника бойових дій.
- Я в АТО пробув вісім місяців, - каже боєць. - Тож думаю, що ще туди повернуся. Головне – одужати. Бо хлопці із моєї бригади телефонують часто, питають, як там моє самопочуття. Хочеться побачити їх і заодно далі робити щось для нашої країни і для її людей. Ми ж в АТО йшли саме заради них.
№ 18 від 1 травня 2024
Читати номер