Коли тернополянка Анна розповіла, що у неї - ВІЛ, коханий їй освідчився

Із ВІЛ-інфекцією треба боротися, а не впадати у відчай, кажуть інфіковані. Із ВІЛ-позитивним можна цілуватися, обійматися, навіть їсти з однієї тарілки. Так, інфікована тернополянка Анна три роки живе у шлюбі. Чоловік - ВІЛ-негативний. Саме йому жінка завдячує життям.

- Коли дізналася про свій ВІЛ-статус - жити не хотілося, - пригадує 24-річна тернополянка Анна (ім'я змінене з етичних міркувань, - прим. ред.). - Врятував мене мій коханий. Він завжди мені каже: « Якщо повинен втопитися в морі – на суші не помреш!».
Нині жінка живе повноцінним життям. Стороння людина навіть не здогадається, що в Анни - статус ВІЛ-інфікованої. Вона - жвава, енергійна та весела. Більше того, кардинально змінила попередній спосіб життя. Адже у свої 24 роки вже мала досвід перебування у місцях позбавлення волі. Тепер Анна твердо переконана – вдруге на ті ж граблі не наступить. Вона - соціальний працівник.
- Маю справу з тими, хто споживає наркотики або займається комерційним сексом, - розповідає тернополянка. - Надаю їм консультації та поради, допомагаю зі здачею аналізів. Розповідаю, що слід робити, аби не розповсюджувати інфекцію. Між нами - довіра. Зі мною вони легко йдуть на контакт.
Анна планує вступити в один із тернопільських вузів, аби здобути вищу освіту. Вона хоче стати юристом. А ще - вони з чоловіком мріють про дітей.
У 16 потрапила в колонію
Дівчинка із благополучної сім'ї навіть подумати не могла, що із нею може статися така біда.
У молодших класах Анна навчалася лише на “відмінно”. Проте у п'ятому - перейшла в іншу школу. Там потрапила у погану компанію. Відтоді до біди сталавало все ближче.
- Я хотіла довести новим друзям, що не гірша за них, теж умію курити, - пригадує Анна. - Спершу були цигарки, потім - марихуана... Коли помер батько, мама вдруге вийшла заміж. Вони з вітчимом постійно працювали, адже у 90-ті всім було сутужно. Вони перестали цікавитися моїм життям. Я ж у 9 класі свої захоплення аж ніяк не пов'язувала з навчанням.
Відтак у 16 років Аню за крадіжку помістили у Мелітопольську колонію для неповнолітніх дівчат. У 18 років перевели у Чернівецьку жіночу колонію. Загалом у закладах позбавлення волі вона пробула 4,5 роки.
- Спочатку дуже важко звикала до тамтешніх правил, - веде далі розмову тернополянка. - При колонії для неповнолітніх діяло профтехучилище. Але я завжди сідала за останню парту, бо й не думала навчатися.
Інтерес до освіти з'явився згодом. За два місяці Анна проявила себе вправною швачкою. Здобула середню спеціальну освіту. Стала швачкою-мотористкою IV розряду.
Винен шприц або зуб
Повертаючись на волю, Анна була впевнена, що минулих помилок не повторить. Сподівалася розпочати життя спочатку. Але через три місяці у тернополянки виявили ВІЛ.
- Мені тоді виповнився 21 рік. Роботи відразу не шукала, допомагали рідні, - продовжує жінка. – Але через якийсь час почалися проблеми з легенями. Мені сказали здати аналізи у тубдиспансері. Пізніше в обласному центрі СНІДу повідомили, що я - ВІЛ-позитивна.
Дівчина не могла в це повірити. Була впевнена, що це помилка. Однак повторні аналізи підтвердили діагноз.
- Це не вкладалося в голові, - продовжує Анна. - Два роки перед тим я здавала подібні аналізи. Все було нормально. До того ж, у мене завжди був сильний імунітет. Усі хвороби я переносила на ногах. А тут таке... Врешті почала пригадувати, де і як могла заразитися. Точно не знаю й донині. Є два припущення: або через укол, який мені зробили у Чернівецькій колонії. Медики могли використати чужий шприц. Інший варінт – заразили у колонії, коли видаляли зуб. Адже інструменти могли бути нестерильними.
Чоловік – ВІЛ-негативний
Звістка про ВІЛ-інфекцію стала трагедією для рідних дівчини. Дехто зі знайомих, не приховуючи, почав уникати спілкування з Анною.
- На той час я зустрічалася з Андрієм, - пригадує жінка. - Від нього я нічого не приховувала. Як тільки дізналася про результати аналізів - відразу йому зателефонувала. Андрій мене не покинув. Через півтора місяця ми побралися. Якби не чоловік, зараз, можливо, я з вами не говорила б.
Анна зауважує, що у більшість людей схильна вірити міфам про ВІЛ/СНІД. Тому інфікованим важко жити у нашому суспільстві.
- Люди страхаються, замикають перед тобою двері, обливають брудом, - каже жінка. - Це неабиякий психологічний тиск. Людям треба бути обізнанішими щодо цієї хвороби. А тим, хто дізнався про свій ВІЛ-статус, раджу не приймати спонтанних рішень, котрі грунтуються на емоціях. Можна наробити багато дурниць. Люди живуть і з ВІЛ!
Жінка боялася жити
Чотири роки тому про свою недугу дізналася 36-річна тернополянка Наталія. Коли її чоловік, ін'єкційний наркоман, повідомив про свій позитивний ВІЛ-статус, жінка теж зробила аналізи. Інфекцію знайшли і в неї. Наталія спершу не уявляла, як жити далі. Майже не спілкувалася з друзями та знайомими. Нікого не хотіла бачити. Із чоловіком роз'їхалася. Сили жити дали їй рідні – мати та син.
- Із моїм статусом мама змирилася. Її підтримка дуже багато для мене означає, - продовжує Наталія. - Справжнім моїм другом є 14-річний син. Щоправда, окремої розмови про ВІЛ-інфекцію я з ним ще не заводила. Але думаю, він і сам про все здогадується. Якщо захоче про це поговорити, я - завжди відкрита.
За останні роки жінка більше дізналася про свою недугу.
- Свого часу здивувалася, що ВІЛ не передається ні через поцілунок, ні через рукостискання, - продовжує Наталія – Я можу снідати й обідати за одним столом з рідними і при цьому нікому не нашкодити. Врешті зрозуміла, що потрібно жити далі, шукати нові знайомства, спілкуватися з друзями. Тепер думаю не лише про сьогодні, а й про майбутнє.
Із таким статусом можна заводити сім'ю, навіть народжувати, переконалася жінка. Головне – не впадати у депресію.
- Зараз я найбільше хочу, щоб син успішно закінчив школу і вступив до вузу, - ділиться мріями Наталія. - Як і кожна жінка, хочу мати дружну сім'ю. Тому не відкидаю можливості, що ми з чоловіком зійдемося знову. Тепер у нас - лише перерва у стосунках. Також планую знайти роботу. Отримала пропозицію працювати масажистом у сауні. Це в мене добре виходить. А ще дуже хочу за нагоди навчитися танцювати вальс і танго.

Майя ЮРКЕВИЧ, [email protected]

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.