Я успішна! Як теребовлянка з чоловіком створили бренд шкіряних виробів, які продають у всьому світі

Зараз Олі Юрків (Дрипка) 24 і вона зізнається: і уявити не могла того, що речі, які вона створила власноруч, так "зайдуть" людям. Про успіх вона говорить скромно. Каже, що справа у них сімейна. Бо без свого Колі — нікуди. 

Жінка народилась та навчалась у Теребовлі. Зараз разом з чоловіком та 3-річною донечкою Мартою живе у Тернополі. Тут і працює їх виробництво шкіряних гаманців та сумок. Проте шлях до втілення усіх задумів був непростим. Працювати пробували і у Вінниці, і у Львові.  Все ж вирішили: Тернопіль рідний, отже, найкращий. 

Перший гаманець зробила для чоловіка

—  Я тоді вчилась у Теребовлянському коледжі культури і мистецтв. Моя спеціальність —  декоративно-прикладне мистецтво. У мене була дуже крута викладачка з курсу "художня обробка шкіри" Наталія Зіновіївна Холод. Я бачила, що в неї є чому навчитись і з нею легко, щиро і весело проводити час. Тому і дипломну я вирішила робити саме в цьому напрямку, —  згадує Оля. —  Курс тривав лише півроку. Але мені вже тоді мене ця справа захопила.

Змалку дівчина гарно малює. Коли з майбутнім чоловіком відкривали кав'ярню в Вінниці, усі стіни там розмальовувала сама. Але з посмішкою говорить, що вже давно не брала в руки пензлик. Бо ж на готову роботу треба чекати день-два, ну а їй хочеться усе і одразу. 

— Перше, що я зробила зі шкіри — це комірець та пояс. На дипломну роботу.  Нам вдалось знайти шматок шкіри, який хтось крадькома приніс з місцевої фабрики взуття (посміхається — прим.ред). Ще, пам'ятаю, з дипломної лишилось кілька кусків матеріалу і я зробила з них обкладинки на паспорт собі і Колі. Зверху зробила напис звичайними фарбами. Він так втішився. Вони досі в нас є. Потім були два гаманці у подарунок для Колі, але їх, на жаль, вкрали якось у Києві, — розповідає Оля Дрипка. 

Жили у Вінниці та у Львові

Ще перші роботи Оля сфотографувала і фото розмістила на своїй сторінці в Instagram. І вже після цього їй почали писати знайомі з проханнями зробити такі ж для них. Але тоді уваги на це не звернули. Потішились і все. Разом з Колею вони тоді працювали у кав'ярні в Вінниці, яку чоловік відкрив з друзями. 

— Коля народився в Микулинцях біля Теребовлі, але той час був у Вінниці, бо там була їх кав'ярня. Ну і я поїхала туди за ним. Працювала консультантом в магазині і крім того вела соцмережі кав'ярні, допомагала з інтер'єром. То я там всі стіни розмалювала (посміхається — прим.ред), Робота в магазині була дуже важка. Весь час на ногах. Я ходила і думала: "Що я тут роблю? Я ж можу щось цікавіше". Тоді і вирішила розвивати ідею з виробами зі шкіри, — каже вона. 

Перші гаманці на замовлення Оля шила у себе вдома. Пробійниками вистукувала кожну дірку для швів. Згадує, що сиділа за роботою день і ніч. Хотілось чимшвидше усе закінчити і віддати в руки замовникам. Було й таке, що забувала про їжу. Тоді, зізнається, і матеріали були не дуже якісні, і рука "не набита". Але люди були в захваті. Замовлення розлітались за день, бо встигала зробити сама не більше трьох гаманців. 

— В такому темпі було важко, звісно, але мені це подобалось. Потім ми знайшли чоловіка, який прибивав кнопки. І моїй радості не було меж. Він був десь далеко від нас, на базарі. Але я до нього летіла така щаслива, ніби то найкращий працівник в світі, — посміхається Ольга.

Оскільки кав'ярню зачинили — молода сім'я переїхала до Львова. Взяли "перепочинок" із гаманцями на певний час для роздумів, а після нього вирішили ідею перетворити у підприємство.

Усі пазли склались

— Мало вміти щось робити для того, щоб чогось досягти. І я просто розумію зараз, що якби Коля не вірив, не підтримав мене, і не взявся за справу з такою чоловічою серйозністю — я ніколи б не зробила цього всього сама. Поки я вчилась шити гаманці — він проходив десятки бізнес-курсів із менеджменту, інтернет-продажів та інших речей, які далекі нам, таким творчим жінкам, — ділиться тернополянка. — Крім того, я думаю, що ще тоді він просто повірив у мене, повірив в нас і тільки тому все вийшло. Усі пазли склались, як то кажуть. Ми просто доповнили один одного в роботі та в житті. 

У Львові спочатку віддавали замовлення на підприємство, яке давно працювало. А коли переїхали до Тернополя, вирішили відкрити усе з нуля.

 — Зараз в нас працює близько 20-ти людей. І ми, здається, ще трепетніше, ставимось до своєї справи. Бо це ж наше, — посміхається Оля. — Поступово розширювали свій асортимент, зараз маємо близько півсотні виробів. До гаманців додали сумки, бананки, ключниці, почали робити гравіювання, тиснення, знайшли за кордоном де можна купувати якісні матеріали і фурнітуру. І за цим всім стоїть дуже багато роботи, дуже багато розмов, недоспаних ночей. 

"Щасливі" гаманці у всьому світі

Назву для свого бренду обирали довго. Спочатку думали назвати "ОЛЯзробила", але коли обсяги виробництва почали рости — вирішили, що треба щось коротке, влучне та... щасливе.

— Коли я відправляла перші замовлення — завжди бажала людям, щоб їм щастило. Я хотіла, щоб ті, в кого є наші гаманці, завжди носили з собою удачу, лакі. Щоб дарували її один одному. Вірила, що речі, які зроблені з любов'ю — то і є удача. Ми назвали бренд "LUCKY", і досі, коли я бачу десь в черзі людину з нашим гаманцем, або на вулиці людину з нашою сумкою, я посміхаюсь і думаю: вона щаслива,  — каже Оля. 

Коли обсяги виробництва почали збільшуватись — їх почали продавати і за кордон. До карантину відсилали замовлення у Казахстан, Росію, Білорусь. А ще гаманці можуть придбати люди з різних країн світу на одній із американських платформ інтернет-продажів. Зовсім нещодавно сім'я відкрила власний магазинчик в одному з ТРЦ Тернополя і розповідають, що планують розвиватись і далі. Бо ж усе в них попереду. 

Мартуха рекламує сумки

Ще з Вінниці у Іnstagram Олю Юрків (Дрипка) знають за хештегами #коляійогооля #оля_зробила, а у 2018-му додався новий хештег #мартуха_пампуха. І ця дівчинка просто підкорила соцмережі. 

— Поки ми займались нашим виробництвом — встигли одружитись, народилась Марта. Але я практично не залишала роботу. Звісно, воно розвивалось і я вже менше часу там проводила, але з животом ходила фотографувати сумки, гаманці, розробляла нові моделі. Коли Марта народилась, то їй було лише кілька тижнів — ми вже брали її з собою. Так і тепер вона з нами всюди. На виробництві всі її бавлять, всі її люблять. А в Instagram вона вже рекламує наші товари: вдягає сумку і робить відеоогляд. Виглядає дуже кумедно, — посміхається молода мама. 

Коли у сім'ї з'явилась Марта, то більшість виробничих справ забрав на себе тато. Оля ж залишила для себе те, що до душі. 

— Я просто думаю, що робота з людьми, вона дуже непроста, а мені, як дівчині важко приймати самі рішення. Тому так. У нас їх приймає, в більшості, Коля. Але він радиться зі мною завжди. Взагалі важко описати як ми поділили обов'язки. Просто усе виходить само собою. Чи вистачає часу на роботу і сім'ю? Так, вистачає обом, — каже співрозмовниця. 

Коля і його Оля

На запитання чи часто сваряться через роботу, подружжя відповідає так: 

— Ми разом це заварили, то чого нам тепер сваритись. "Свалу нема", — кажуть з посмішкою. 

На зустріч з авторкою цього матеріалу, Оля і Коля прийшли вдвох. Потім удвох йшли забирати доньку з садочка. Потім втрьох — на виробництво.

У розмові доповнюють один одного, багато жартують. Кажуть, що в сімі'ї головне — любити один одного і "не напрягати" один одного. Розповідають кумедні історію про малу Мартуху та її бажання носити підбори. 

Довідка 

Ольга Юрів, 24 роки. 

Знак зодіаку: Овен

Місце роботи: власниця бренду шкіряних виробів "LUCKY"

Улюблена страва: картопляне пюре

Улюблене місце в Тернополі: "Карма кава"

Улюблена пісня: Shy&Boosin "Запроси мене на каву"

П`ять слів, якими сама себе описала: вперта, наполеглива, комунікабельна, творча, креативна.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.