Тернополянка Уляна Науменко одяг в'яже з математикою (ЩЕ ФОТО)

>
- Спершу у мене не все виходило, але я наполегливо продовжувала в'язати, зауважує Уляна. - Першими моїми виробами були шарфики, берети, шапки. А в десятому класі я вже серйозно взялася за рукоділля. Так сплела свою першу кофту. Досі пам'ятаю: виріб я зробила з білих ниток, а прикрасила його візерунком у вигляді косички.
Уляна не могла дочекатися, коли вже нарешті завершить кофтину. Тому виготовила її за два тижні. Зшивати виріб вже допомагала мама, адже Уляна була ще новачком у в'язанні. У шкільні роки тернополянка одягала її і в школу, і на дискотеки.
- Моя перша кофтина обійшлася мені лише у 20 гривень. На той час це було набагато дешевше, аніж придбати річ на ринку, - каже Уляна. - Однак зізнаюсь, що дотепер кофтина у мене не збереглась. Її я розпустила і сплела інший виріб.
Впродовж майже десяти років, відколи жінка почала в'язати речі, вона вже встигла “набити” руку. Також у неї вже своя техніка в'язання: Уляна в'яже свої вироби, використовуючи лицеві або виворотні петлі. Однак візерунків у жіночому одязі тернополянка майже не використовує.
- Основний акцент у в'язальній справі я роблю на моделі виробу, - зазначає рукодільниця. - Для цього на папері креслю його схему. Це мені допомагає зробити розрахунки. Тож, коли в'яжу, використовую багато математики. Недаремно у дитинстві мріяла стати дизайнером. У такий спосіб я майже з точністю у подальшому знатиму розміри деталей речі. Таким чином мені буде відомо, скільки треба набрати петель на рукав чи патент кофтини.
В'язання поєднує з тканиною
Одяг Уляна Науменко в'яже переважно “з голови”, журналів не використовує. Жінці не до вподоби запозичувати чужі ідеї, відтак покладається лише на власну фантазію. Так, як вона стверджує, набагато цікавіше. Інколи модель виробу може змінюватися й під час самого процесу в'язання.

- Нині в'язанням захоплюється чимало людей. Відтак свої вироби я вирішила чимось урізноманітнити, знайти новаторський підхід до цієї справи, - веде далі в'язальниця. - Для цього плетені вироби я поєдную з мереживом чи тканиною. Наприклад, спинку та передню частину кофтини я вив'язую спицями, а рукави шию з мережива. Буває, що виготовляю речі і з підручних матеріалів.
Так, якщо залишилися нитки чи тканина від попередніх виробів, Уляна їх не викидає. Адже та чи інша нитка чи шмат мережива можуть бути доречними для наступних задумів. Приміром, під час в'язання кофтини не вистачило нитки і в продажі її вже немає. Тоді рукодільниця дов'язує виріб нитками, які є під руками. Така річ може мати ще кращий вигляд, аніж задумана. Заодно й гроші не потрібно даремно витрачати.

Якось у мене залишилися нитки фіолетового та сірого кольорів, - пригадує рукодільниця. - Коли ж надумала вив'язати безрукавку, то використала саме їх. Виріб мені сподобався оригінальним поєднанням цих двох кольорів. Безрукавка чудово пасуватиме і до джинсів, і до класичних штанів. Із залишків я й виготовила кофтину-“обманку”. У мене був шмат мережива невеликих розмірів, його якраз вистачило на рукави.
Кофти в'яже і для чоловіка
Кофтини, в яких жінка поєднує в'язку та тканину, мають неперевершений вигляд. Будь-яка панянка у такому виробі не залишиться поза увагою. А серед подруг такий наряд може викликати або безліч компліментів, або заздрість. Тим паче, що подібного виробу на ринку чи в дорогому бутику не купити.

- Свої вироби оздоблюю блискітками чи квітами, які вив'язую. Також використовую все, що є під руками, - додає вона. - Нещодавно сплела болеро, а прикрасила його квіткою, яку зробила з мережива. У мене є кофта-жабо, зроблена у діловому стилі. Виріб можна носити навесні і взимку, бо його я вив'язала з тонкої нитки-ангори у дірочки, а саме жабо - гачком.
Загалом весь одяг жінка в'яже з нових ниток. Мовляв, ті ж, які вже використовувала, втрачають свої властивості. Такі нитки стають “кучерявими” і їх потрібно розпарювати над киплячою водою.
У своїх виробах Уляна Науменко поєднує не більше двох кольорів і більшість речей виготовляє у класичному стилі. Завдяки цьому її вироби будуть актуальними протягом кількох років.
Я в'яжу не лише жіночий, але й чоловічий одяг, - каже тернополянка. - Так, близько п'яти кофтин я вив'язала для молодшого брата. А торік на День армії сплела кофтину і для свого чоловіка. Подарунок йому сподобався.
В'язання для пані Уляни - це, насамперед, улюблена справа, яка приносить насолоду. Рукодільниця може годинами сидіти і плести спицями чи гачком. Якщо хтось вважає, що це нудна справа, то для неї це лише задоволення.
-Перетворити в'язання в бізнес - нереально. Нині рукоділля недостатньо цінується, щоб на цьому заробляти, - впевнена тернополянка. - Адже кожен мій виріб немає собі подібних, я не люблю плести однакові моделі. Суть в'язальної справи для мене полягає у тому, що одяг виготовляю власноруч. Це й приносить мені велику втіху. Зараз я б хотіла, щоб у мене було більше часу, аби займатись тим, що я люблю.

Майя ЮРКЕВИЧ,  [email protected]

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.