Валентина Семеняк розповіла дітям про Бурмотійка, Даринку і Бабу Сябу

На подію, що відбулася у Тернопільській центральній міській бібліотеці, завітали п'ятикласники Гімназії ім. І. Франка. Вони не просто сиділи у своїх ґаджетах, а знімали відео, яке можна потім переглянути, поділитись з друзями та з батьками.

Валентина Семеняк говорила про ґаджети, мову емодзі, про відкрите серце та добрі вчинки. Вона радила дітям більше часу приділяти живому спілкуванню з рідними та друзями, наголошувала на користі від читання книжок, адже це заняття тренує мозок.

Авторка «Бурмотійка і Даринки» та «Баби Сяби» розповіла, що книжки для дітей вона створює з особливою відповідальністю, адже для неї дуже важливим є кожне слово.

• Витворити дитячу книжку для мене – це надзавдання, – каже письменниця. – Там має бути все в гармонії. В першу чергу ілюстрації. Тож я щиро вдячна видавництву «Джура» і художниці Лесі Носихіній, яка зробила чудові ілюстрації, які не залишають нікого байдужим.

До речі, пані Валентина колекціонує цікаві й вишукані слова, а також має цілу колекцію притч. Дізнавшись про те, що вийшов новий словник вишуканих слів, вона зв’язалася з упорядником і той подарував їй цю книжку.

• Коли я отримала словник на пошті, одразу  навмання відкрила його і прочитала слова «бурмотіти», «бурмотійко», – каже Валентина Семеняк. –  Останнє мене зачепило настільки, що мені захотілось щось написати, створити якийсь сюжет.

Так з’явився казковий персонаж Бурмотійко, хоч насправді він Добросійко, бо збирає живильну росу на квітці Добросилці і лікує нею дерева. У лісі він зустрічає дівчинку Даринку, яка любить малювати і прийшла, щоби змінити колір квітки Добросилки. Вона цікавиться скарбами Бурмотійка, а він їй пояснює, що вони бувають не лише видимими, а й духовними. Творити добро і є одним із таких скарбів.

На створення нових казок і дитячих оповідань пані Валентину надихають онуки. Так, старша Даринка навіть стала героїнею казки «Бурмотійко і Даринка».

Книжка «Баба Сяба» народилася з двох реальних історій. Одна з них про хлопчика Юрчика, який зараз уже дорослий і має двох дітей.

• Коли Юрчик мав три рочки і їхав разом з мамою до своєї бабусі у село на Львівщину, то замість вітання «Слава Богу!» він казав «Сяба», бо не міг правильно вимовити, – пояснює авторка. – Тож він вирішив, що так звати його бабусю. Мене вразимо таке добре і ніжне поєднання - баба Сяба. Прототипом старенької є баба Настуня, яка мала під 90 років. Вона не могла ходити, не знала скільки їй років, але була дуже доброю.

Інша історія відбулася на Черкащині. До двоюрідної сестри пані Валентини приїхав малий племінник із Москви. Він вперше побачив село, город, гарбузи і цвяхи. Тож узяв молоток, пішов на город і в кожен гарбуз позабивав цвяхи.

• У книжці «Баба Сяба» я зробила так, що гарбузи були складені в шопці і Юрчик там набив у них цвяхи, – розповідає письменниця. – Коли бабуся це побачила, вона покликала внука і попросила його притягнути гарбуза і зварити з нього кашу, котра продовжить її життя. Тоді хлопчик зрозумів, що наробив шкоди. Він гірко плакав, бо не хотів, щоб бабуся помирала, тож вирішив зізнатися у скоєному, попросив у неї пробачення і витягнув усі цвяхи з гарбузів.

На презентацію завітала поетеса Тамара Гнатович. Її вразила чудова, багата, легкоплинна українська мова пані Валентини, що заворожувала, змушувала вдумливо ловити кожне слово. Ось що вона написала на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Слухати було цікаво! Адже життєві події тісно переплелися з вчинками казкових героїв її книг. Не буду переповідати зміст, лише зауважу, що ви будете приємно здивовані, бо її твори можуть читати, як малеча, так і дорослі… Дякую, Валю, за теплу зустріч, за поради, за вміння донести до дитячих сердець світлі думки! Дякую за позитивні емоції!!! Друзі, читайте книги Валентини Семеняк і відкривайте на їх сторінках щось нове, невідоме для себе!!!».

• Коли я читала казку «Бурмотійко і Даринка» моїй донечці Софійці, вона зачаровано слухала від початку до кінця, – каже молода мама Марія Носко. –  З перших слів казка вчить робити добрі справи, сіяти добро і що справжні скарби це не ті, які можна взяти до рук, а ті, без яких життя неможливе, бо вони випромінюють любов і вдячність. Ця книга корисна не тільки дітям, а й дорослим.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.