Храм в Гаях - "філіал" демонтованої каплиці в парку

Датальніше про «волонтерів-збирачів» та поради психолога як варто реагувати коли є сумніви, ТУТ

Храм вже збудований, але чи храм це?

«Приватна церква» - саме так сервіс «google maps» відображає вже давно збудовану культову споруду в Гаях Гречинських, на будівництво якої жінка в потязі й збирала гроші. І така збирачка не одна. Волонтерів або вірянок, які просять пожертвувати на тернополяни зустрічали навіть в Польщі. Щоправда раніше окрім «храму в Гаях» звучала й «каплиця в парку». Мова, нагадаємо про парк Національного відродження та забудову довкола джерельця. В 2009-10 роках група людей заявила, що ця місцина – свята земля. Відповідно взялись за «благоустрій». Спочатку прикрасили джерело квітами, потім іконами, згодом з’явився столик, ковбики, лавки. Виріс металопластиковий павільйон, довкола огорожа з мурованими стінами та кованими решітками. Взялись за будову дзвіниці…

• Наш храм католицький, - прокоментував тоді один з отців. - В Україні віру називають римо-католицькою. Папа Римський і про нас, і про з’явлення Матінки Божої знає. Вірю, що обов’язково нас відвідає, і всі непорозуміння і невизнання зникнуть. Практично усі святі місця визнавали і затверджували не одразу. Все, що Матінка Божа тут говорить, обов’язково буде доведено до відома Папи Римського, щоб він це затвердив для всієї святої католицької церкви.

Та «благоустрій святого місця» зупинила міська влада. Причин було чимало, бо ж і землекористування і роботи нелегальні і релігійна громада не визнана жодною офіційною конфесією. Крім того в місті ходило багато розмов про «зомбування», «секту», «псевдохристиянство». В 2010 році все збудоване, силами правоохоронців, комунальників та грейдерів демонтували… І досі, хоч пройшло вже багато років, до того місця приїздять паломники звідусіль. Переконують, що земля свята, тому мають право там і бути і молитися. І храм, знищений владою, яка підтримує офіційну але «не Божу» церкву, буде відновлений.

А тим часом… В роки будівництва каплиці в парку ті ж віряни почали ще одну будову – в Гаях Гречинських. Місце, з їх же слів, там не таке святе, як в парку, але ж треба десь паломникам та духівництву жити. Монастир та церкву звели на приватному подвір’ї. Як розповіли селяни, власник теж увірував та віддав своє. Спочатку з’явилась прибудова до будинку, потім надбудова над гаражем, а сьогодні все подвір'я повністю забудоване. Там завжди є люди, але на подвір’ї когось побачити важко, сусідам не надокучають.

• Років п’ять-шість тому, то було, що збирались на дворі, молились чи щось подібне тому, але були претензії від людей, тому припинили, - каже місцевий мешканець Сергій. – Вони тихі, нікого не чіпають, ніхто не чіпає їх. Часто приїздять якісь люди. Хтось на трохи, хтось на довго. Виглядає, що за головних у них жінки, бо більшість питань вони вирішують. Зрештою, то їх справа. За парканом можуть робити, що хочуть.

Можна поділяти думку пана Сергія адже те, що роблять люди з доброї волі на приватній території – їхня особиста справа. Крім того, можна довго пригадувати історію та дискутувати про те, що кожна релігія та віра, яка виникала, були не визнаними і гонимими. Але в цій історії є дві важливі обставини, які не можна ігнорувати. По-перше: в вірян таки є намір будувати в парку, навіть попри нелегальність затії. Крім того, ми не одноразово писали про скарги людей на цю організацію.

Діти пішли в "секту"

Найяскравіший приклад – звернення в 2011 році пана Миколи з Львівщини (прізвище редакції відоме – авт.). «Секта за зомбувала та відібрала двох дітей» - стверджував чоловік. Діти, щоправда, повнолітні. Обоє навчались в ВНЗ, були успішними та перспективними. Син поїхав на екскурсію в Тернопіль, завітав на святе місце і повернуся іншим. Згодом з ним поїхала сестра. Після того діти оселились в Гаях і стали служити в каплиці. Син став священиком з новим ім'ям, а дочка прислужницею. Молоді люди залишили навчання, припинили спілкування з рідними та друзями.

• Я лише хочу повернути дітей, – казав тоді батько. – Вони й так собі вже нашкодили, бо ані освіти не мають, ані перспектив. Думаю, тій церкві вигідно, щоб люди не мали ні знань, ні майбутнього, ні зв’язків з ріднею. Тоді вони будуть ляльками в чиїхось руках. А якщо рідні захочуть спілкуватися з дітьми чи внуками, то змушені будуть вступати до тієї громади.

Тоді наші кореспонденти навідувалися до каплиці та просили хоч когось пояснити, що діється.

– Свята церква коментарів не дає, – повідомила тоді одна з головних парафіянок кореспонденту. – Ми і наш отець не хочемо і не будемо спілкуватися з пресою. Нічого поганого ми тут не робимо. А заважаємо лише тим церквам, які збудовані на піску….

Згодом нашим журналістам вдалось зустрітися із сином пана Миколи.

• Ми з сестрою хочемо служити Богові. Це наш вибір і його треба поважати, - говорить чоловік. - Я щиро увірував, що тут з’явилась Матінка Божа. Раніше мене також цікавили місця появи Матері Божої по цілому світу. Ми з сестрою часто їздили святими місцями України. Мене цікавило, що Діва Марія говорила, про що просила, перед чим застерігала. Коли я вперше приїхав до Тернополя, то почув, що тут Пресвята Діва говорить те ж, що і по всьому світу. Почав цікавитись, читати, співставляти, аналізувати і вірити…

Тож давати гроші на будови та підтримку храмів чи ні – справа кожного. Проте хоча б поцікавтесь, що саме ви підтримуєте, бо іноді мимоволі можна стати учасником не надто «Божих» справ.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.