На місці тернопільської школи №4 була польська гімназія

Потреба в цій будівлі, як свідчать історичні документи, з'явилася ще понад сто років тому. Тоді перша класична гімназія вже не могла вмістити всіх учнів, населення ставало все більше. Тому міський магістрат закупив земельну ділянку на вул. Святоіванівській для будівництва Другої польської гімназії.

Проект будинку зроблений у Відні. Із 1905 до 1908 року тривало будівництво. А 18 листопада 1911 року відбулося освячення будівлі. Захоплюючись її величчю, ніхто із місцевих жителів навіть не підозрював, що цій споруді судилося відіграти помітну роль у громадсько-політичному житті міста минулого століття.
- На початку ХХ століття це був найзручніший і найкраще обладнаний заклад міста, - розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи четвертої школи Оксана Кулянда. - На той час це було єдине в Тернополі електрифіковане приміщення. Також тут діяла спеціальна гімнастична зала. Крім класних кімнат, були біологічний, археологічний, фізичний, географічно-історичний кабінети й окрема зала для уроків рисунку. А в 30-ті роки минулого століття при гімназії відкрили два ліцеї гуманітарного напрямку. Там вивчали французьку та німецьку мови, а факультативно - ще й англійську та українську.
Пані Кулянда говорить, що з історією рідної школи детально почали знайомитися в 2004 році. Тоді учні та вчителі брали участь у всеукраїнському експерименті з краєзнавчої роботи. За плідну дослідницьку роботу школу зарахували в число 100 кращих шкіл України.
- Ми знайшли багато архівних документів з історії будівлі, - продовжує педагог. – Із праць тернопільських істориків дізналися багато "цікавинок" цього ошатного будинку. Приміром, те, що в ньому знаходився Державний секретеріат - уряд ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Також приміщення гімназії послужило добрим прихистком для виснажених історичними подіями урядовців та військових.
За словами вчительки, сучасників зацікавив той факт, що з 1935 року гімназія носила ім'я славетного польського поета Юліуша Словацького. Його скульптуру з білого мармуру встановили при вході ще в 1911 році, але зруйнували під час війни - у 1944.
Після Другої світової війни зруйнований вщент гімназійний будинок підняли з руїн. Але йому на довгі роки не судилося бути навчальним закладом.
Випускниця четвертої, тоді російської, школи Валентина Овсяннікова розповідає, що приміщення школи спочатку знаходилося в нинішній гімназії №1, а потім - у сучасній школі №5.
- Радянська влада розмістила тут виконком обласної ради, - говорить тернополянка. - Лише в 1986 році тут знову й остаточно запанувала шкільна юнь, і діє четверта школа.

Повну версію матеріалу читайте в "20 хвилин", №138, 19 листопада