Аладжа: таємниці болгарського скельного монастиря

Якось один з монахів, який жив у монастирі, хотів переконатися, чи справді в катакомбах є скарби. Взявши ліхтар, зайшов у печеру і довго звідти не виходив, - розповідає гід - болгарка Йордана.
Його почали розшукувати. Коли знайшли, ченець лежав у підземеллі без свідомості, з блідим, як сніг, обличчям. Але в кишенях його довгої, до п'ят, сутани було близько 4 кг скарбів...
Правда це чи ні, уже вирішувати вам, - продовжує екскурсовод. - Жодних письмових свідчень про цей монастир немає. Залишилися лише легенди про ченців, які блукають посеред руїн, лісові божества і підземні лабіринти з незліченними скарбами. Кажуть, їм немає кінця-краю...
Печери перетікають одна в одну
Приміщення монастиря, який уже давно не діє, належать до великої групи природних печер, що утворилися в м'яких вапняних породах на дні древнього Сарматського моря. Близько 12 мільйонів років тому воно займало майже всю територію Південно-Східної Європи.
Турки назвали його Аладжа, тобто строкатий, завдяки яскравим написам на стінах, - пояснює пані Йордана. - Вони прикрашають невеличку церкву, яку висікли у скелі, ще з часів середньовіччя.
Перед початком підйому неодразу помічаємо господарські печери і келії всередині майже прямовисних скель. Погляд мимоволі “чіпляється” за гірські вершини. Приголомшує, що були люди, які жили в такому аскетизмі.
Два яруси печер химерних форм немов перетікають одна в іншу. Здається, що це уламки зі світу велетнів, які випадково опинилися посеред цього гірського плато. Милуватися ними можна безконечно...
Такі культові пам'ятки часто можна зустріти на обширній території від Балкан до Близький Сходу, - веде далі екскурсовод. - Адже печера - основний символ найважливіших з християнських таїнств - Різдва та Воскресіння.

В монастирі - 20 чернечих келій
Приміщення монастиря видовбані в вапняковій скелі заввишки майже 40 метрів і займають два яруси. Між ними - зовнішні дерев'яні сходи. Піднімаючись угору, завмираємо від захвату і страху одночасно. Тут простір і повна свобода. Всі турботи залишаються позаду. Здається, ще одне зусилля - і ми також опинимось у небі, серед м'яких, молочно-білих хмар.
На нижньому ярусі - монастирський храм Святої Трійці, 20 чернечих келій, кухня, їдальня, церква для відспівування, склеп, а також приміщення для господарських потреб, - розповідає гід. - Другий поверх - наче природна скельна ніша, у східному кінці якої розташована монастирська капличка.
У найнижчій частині першого ярусу міститься склеп. Від зовнішнього світу і вхідного майданчика його відокремлювала глуха кам'яна стіна.
В Аладжі була поширена для монастирів середньовіччя практика виймати з могили кістки померлих ченців через сім років після поховання і, провівши відповідний ритуал, класти в загальну гробницю, - каже пані Йордана. - Але, де вона, - невідомо.