Коли ми познайомилися, влітку 82-го, він їздив на мотоциклі з коляскою. Тоді він був заввідділом сільського господарства збаразької районки і до мене, практиканта, ставився по-дружньому, поблажливо. Інакше й не могло бути, пригадую, одного разу навіть допомагав пхати того його моцика, що не заводився... Вдруге ми зустрілися...

 Невже цього разу не з’являться? Запитував я себе, коли почув про будівництво на Загребеллі “Макдональдса” і мав на увазі наших дорогих активістів-протестувальників. Бо ж тепер без них не обходиться майже жодне будівництво. І ось нарешті вони з’явилися, близько десятка, як пишуть журналісти....

У березні зачитуюсь поезією Іздрика... Вживаюся у неї вже кілька дів і відчуваю, що це мені домогає зараз, як ніщо інше... Часом, як мій ранковий зелений чай, часом, як дзеркало, часом як спогад про те, що мало би бути, але так і не сталося, і може, навіть на щастя... Поетові рефлексії накладаються на власні, як це зазвичай...

З настанням весни, а особливо, коли на деревах і кущах з’явиться листя, чекай загострення і на фронті. Бо ж за “зеленкою” краще ховатися розвідувально-диверійним групам. Але, судячи з усього, пожвавлення диверсійної роботи росіяни планують не лише на лінії зіткнення на Донбасі, де й так майже щодня, на...

I хлопець знову заспівував, тихо, але гарно. Щось про молодече завзяття, Україну в серці, дівчину і калину, кров і любов... Це виходило у нього дуже натхненно, душевно й зворушливо. – Я такої і не чув, – сказав старий, коли малий закінчив співати. – Це ми в пластунах співали. – Слухай, а...

У Борщівці також є своє Загребелля, але там його називають коротше — “Загребля”, бо й воно менше, всього кілька хат за млином. На цьому схожіть із Тернополем і закінчується. Щоправда, є ще величезний став, майже такий, як тернопільський, проте до Борщівки він лише своїм тильним очеретяним боком. А ще Борщівку...

А мені вона подобається – гарненька така. Маю на увазі соціальну картку тернополянина, бо зручно, до того ж дешевше проїзд, якщо мова про громадський транспорт. Лише з поповненням виник ексцес, коли підвечір завітав під кіоск “Торгпреси” на Київській, що був у переліку, де можна це зробити. Але у тому...

Що побажати друзям та й собі у році, що настав? Звичайно, крім здоров’я, миру і здійснення всіх благих починань?.. Мабуть, того про що найчастіше забуваємо, або відкладаємо, чи просто руки не доходять. Якщо про забуваємо, то бажаю всім і собі частіше посміхатися і дякувати, просто і щиро, чи не дуже, але посмішка...

Цього разу — це два перельоти, з острова Готланд спершу на Скандинавський півострів — у Гетеборг, а потім уже на материк — у Варшаву. Ще під час посадки у Гетеборзі чоловік, що стоїть поряд в черзі і тримає в руці разом із посадковим талоном паспорт із рідною синьою обкладинкою, звертається до мене ламаною...

А ще з приємного для українського ока у Швеції – це кольори: блакитний і жовтий. Вони скрізь, від державного прапора, жовтого хреста на блакитному тлі, покажчиків на дорогах, комбінації кольорів підлоги й стін у фойе багатьох будинків і до найменших дрібничок, як от: ручки, стрічки, коробочки... А ще ж і море за ясної...