Вже й без Петра?.. Найкраще помирати в понеділок... Чомусь в голові крутиться саме цей із усіх його рядків... Але все одно не вірю і буду чекати зустрічі, як завжди випадкової... Чомусь у нас із ним найчастіше було саме так... Чи десь посеред Театрального майдану, де колись, ще на зорі 90-х, вітав його із захистом кандидатської, чи на збаразькій Об’їзній, коли я у тестевому "Запорожці", а він назустріч – ровером... Чи, як завжди, його несподівані приходи в редакцію "Тернопля вечірнього" з несподіваними пропозиціями поїхати в гості до скульптора Мердака на Новий Світ, чи піти з прибулим із Житомира Юрком Гудзем на каву... Чи в тісному ряду на ринку вздовж вулиці Шептицького, де він, звісно, разом із Галиною, а я з вудками й поплавками...
До речі, після зустрічей з Петром, мені на риболовлі щастило. Може, тому, що його знаменитий Святий тезка також був із рибалок... Чи на сходах або в коридорах університету, це вже в останні роки, де наші розмови часто обривалися на словах: "Ну добре, потім договоримо..." Тепер уже не договоримо... І хоча знаю, що там, на Об’їзній під Збаражем, більше його не побачу, як і в універі не побачу, як і на щорічному львівському Форумі... Але тепер, також знаю, виглядатиму ще уважніше... Як і не почую більше з уст київських класиків після якоїсь його чергової полемічної публікації, мовляв, передай Петрові, що не він центр літератури. І хоча таких дурниць ніколи не передавав, але ось подумав собі, що довкруж вже мало хто й залишився, кому щось подібне ще можна передати...
