Час Діми Сєміцвєтова

Переглядаючи в котрий раз комедію Рязанова «Стережись автомобіля», відзначив, наскільки випередив нинішній час персонаж, зіграний незабутнім Андрієм Мироновим - торгаш, ділок, аферист, а на додачу – ще й неперевершений демагог Діма Сєміцвєтов. Згадайте його проникливий виступ на суді над благородним злодієм Юрою Дєточкіним: «Ця людина замахнулася на найсвятіше – на конституцію!». 

Ось би такого Діму в наш час і в наші умови – він, без сумніву, розгорнувся б «во всю широту души». У фільмі йому доводилося діяти крадькома, домовлятися про всілякі «ліві» оборудки пошепки, ховатися від пильного ока компетентних органів, та ще й терпіти солдафонські докори самодура-тестя («Все-таки надо дать тебе коленом под зад!», «Тебя посадють. А ты не воруй!», «Ничего, лет через 10 выйдешь из тюрьмы другим человеком»). Справді, у фіналі стрічки майбутнє Діми, судячи з закадрового тексту, було цілком визначеним – йому «світив» реальний і не такий уже й мізерний термін ув’язнення. Тепер, думаю, справа до цього не дійшла б – у нинішнього нащадка Діми Сєміцвєтова знайшлися б вагомі аргументи для того, щоб і суддів «умилостивити», і солідну заставу, за потреби, внести. А то й взагалі – за допомогою чарівної палочки у вигляді купюр з приємним шурхотом зробити так, щоб справа не дійшла до суду. 

Передчасно з’явився ти на світ, «кіношний» Дімо. Років так на 50. Твої нащадки, які нині «плєванто на законо» вкупі з усіма моральними і християнськими настановами, не зустрічають перепон ні перед своїми проявами «ділової ініціативи», ні перед можливістю виявляти усю мерзоту своїх душ. Не зустрічають, тому що життя навчило їх, що все можна запросто «порєшать». Ти он відмовлявся сісти п’яненьким за кермо, коли захмеліла компанія хором вмовляла тебе «Прокати нас, Дима! Прокати нас, Дима!», боявся попастися, а твої теперішні «репліканти» залюбки гасають, випивши «конячу» дозу (хоча чи не є це образливим для коней?). Калічаться самі (це, зрештою, їхнє священне право і їх аніскільки не шкода), але й калічать і вбивають невинних людей. А коли хтось із них, буває, попадається «під мухою» за кермом, то знову ж таки за допомогою чарівної палочки за якийсь час виявляється, що він був тверезісінький «як скельце», або ж, що то був…не він. 

Тобі, Дімо (або «Дімон», як назвали б тебе оті, нинішні) все таки ще далекувато до них. То краще залишайся в тому часі, де ти все ж був ізгоєм…