Та, взагалі, нічим. Значення — те ж саме, лише перше — англійською, а друге — українською. Ну, можливо, англійський варіант трохи компактніший. А ще — дає змогу зблиснути своїми пізнаннями у головній мові міжнародного спілкування.
«Всі оті handmade вироби дітей представлені на цій виставці», — мелодійним голосом промовляє молоденька кореспондентка місцевого телеканалу, розраховуючи, можливо, що глядачі будуть в захопленні від її володіння англійською. Слідом за її розповіддю — включення одного з учасників отої виставки. Молодий хлопчина роз'яснює, як він «тіпа» (зберігаю автентичність монологу) хотів зробити щось оригінальне і в процесі роботи «тіпа» вийшло отаке...
В даному випадку маємо дві крайнощі, втиснені в кількадесят секунд екранного часу. З одного боку — снобістське самовихваляння кількома завченими англійськими фразами («І ми, Химко, люди!»), а з іншого — механічне засмічення мови словом—паразитом (яке, до речі, можна чути на кожному кроці). Воно, звісно, не так ріже слух, як повсюдні й постійні гидотні тюркські матюки, та все ж, можна сказати, дряпає його. На тлі отих «тіпа», «получаю», «вообщє», «конєчно» майже ідеально літературна українська мова, яка звучить в фільмах про АТО («отакої», «непереливки», «спіймав облизня») сприймається як щось неприродне і неправдиве. Крім того, заходившись, в дусі настанов Ірини Фаріон, Лариси Ніцой і Тараса Кременя, викорінювати російськомовну продукцію, ми залюбки кинулися в обійми англійської мови. Зізнаюся: люблю її з дитинства і до того, як податися в журналістику, тривалий час працював перекладачем. Але всі оті нинішні «Vow!», «лайки», «смайлики», «олд скули», «промоушени», «кастинги», «інсайдери», «брейн—сторми» видаються мені явним перебором і підтвердженням того сумного факту, що рідна українська не здається нам цілком самодостатньою. І що ми схильні понад всяку міру заповнювати її різними іншомовними запозиченнями. Що це — прояв комплексу меншовартості?
Без Jack Daniels straight, мабуть, не розберешся. Тобто, не хильнувши нічим не розведеного славнозвісного віскі...
Хоч не хоч, а знову доводиться вести мову про бидло. Ну як же без нього, рідного? Куди ж від нього подітися, якщо –...
Кажуть, злість - поганий порадник. Але якщо вона постійна, то, хоч-не-хоч, до неї прислухаєшся.. "Суди в Росії -...
Та, взагалі, нічим. Значення — те ж саме, лише перше — англійською, а друге — українською. Ну, можливо,...
Зіткнення з проявами культури наших людей може викликати різні почуття. Воно може вразити чи навіть шокувати; від нього може...