Гра є однією з визначальних складових розвитку дитини дошкільного віку. Граючись, дитина пізнає світ, порядок речей, особливості співпраці з людьми та досліджує все навколо. Граючись із дитиною, ви обов’язково навчаєте її. Починаючи від елементарних речей: як взяти іграшку і заховати її, як побудувати пірамідку, щоб вона не впала, - до складніших справ: їзда на велосипеді, скакання на скакалці. Якщо ви веселі і проводите з дитиною час невимушено – то для дитини це завжди гра…Читання книжечки, якщо ви задаєте запитання, шукаєте героїв, придумуєте свою кінцівку – також гра! Отож, постійно граючись, ми розвиваємо фізичні, розумові та психічні навики.
Гра допомагає дитині бути впевненішою, відчувати любов, щастя, опіку та безпеку. Граючись, малюк отримує важливі соціальні навики, збагачує мовлення та вміння комунікувати, а також вчиться дбати про інших і довкілля, адже найкраще ми навчаємо власним прикладом.
Інколи дитина, здобувши певні навики сюжетно-рольової гри може самостійно довго гратись у магазин чи перукарню, школу, садочок, лікарню. Це прекрасно, стараймося не заважати, не переривати гру. Адже, граючись самостійно, малюк тестує себе: наскільки він цікавий співрозмовник, чи слухатимуть його учні, пацієнти… і таким чином, виходить на новий рівень саморозвитку. Звичайно, якщо дитина просить вашої поради чи допомоги – інша справа, але «повчати» як краще працювати лікарем не варто. Ви зіпсуєте гру, захоплення мине, а «ідеальний лікар», якого ви демонстрували трирічній дитинці нецікавий, важливий сам процес гри.
З практики навчання дошкільнят знаю, що мало діток знають що таке пантоміма. Коли заохочую батьків вдома пограти з дітками у відгадування тварин за жестами та мімікою без звуку, - чую захоплюючі розповіді дітей про те, яким чудовим крокодилом був тато і якою смішною мавпочкою – мама. Цей досвід для маленьких дослідників дуже цінний, адже тоді вони і в групці дітей не соромляться грати пантоміму, вони вже спробували з найріднішими і впевнені, що і з друзями все вдасться. Погравшись подібні ігри вдома, ви даєте дитині «зелене світло» грати рольові ігри з ровесниками.
Гра також може навчити дитину охоче долати піші прогулянки. Наприклад, ви йдете пішки і говорите по телефону. Звичайно, ваша дитина починає скиглити і, зазвичай, просить під’їхати. Чому? Тому, що їй нецікаво слухати вашу довгу розмову з подругою. Якщо ви запропонуєте пограти найпростіші словесні ігри, малюк охоче долатиме піші дистанції. Наприклад:
1. Ви називаєте колір, а дитина – предмети цього кольору. Далі можете помінятись.
2. Дитина називає тварину (рослину, марку машини, предмет одягу…), а ви наступну. Виграє той, хто назве більше (не раджу вам постійно виграватиJ)
3. Ви називаєте слово, а на яку літеру воно завершується – така починатиме наступне слово, яке придумає синочок чи донечка (спочатку підказуємо, вчимо слухати останній звук). Можна спростити: найбільше слів на певну букву.
4. Ви називаєте слово, а дитина наступне так, щоб утворювалися речення. Якщо вони будуть смішними і незмістовними (Курка машина золота літала дерево з’їла) тим краще, така гра покращуватиме настрій і стане вашою улюбленою. Далі можна ускладнювати: кожне наступне слово називаємо, повторивши попередні. Виграє той, хто не помилиться. Такий різновид мовленнєвої гри прекрасно тренує пам'ять.
5. Наступний етапом може стати віршування. Спочатку ви наводите приклади елементарних римувань, а далі кожен учасник гри придумує рядочок так, щоб була рима. (Сонечко так світить ясно.
В нас з тобою все прекрасно
Будем бігати, стрибати
І метеликів шукати…..)
Радо поділюсь і іншими видами найпростіших ігор з дітьми. Граймось на здоров’я. Пам’ятаймо, що спільно проведений час – найцінніший вклад у розвиток вашої дитини і її щасливе майбутнє!
Герасимчук Ростислав