З чим світ пройдеш, та не вернешся?

Мине ще часу зовсім небагато - 

І всі навколо кинуться співати,

Які ми вільні, суверенні, незалежні, 

Лиш Богові, Вітчизні та собі належні,

Як 30 років тому вибороли волю

 Й тепер будуємо (самі!) свою вкраїнську долю,

Як важко нам! (бо ворогів у нас багато!),

І як натхненно спільно треба працювати,

Щоб діти й внуки наші жили краще, 

А те , що маємо, не віддамо ми ворогу нізащо!

В цім хорі Тернопілля зазвучить як звично -

 І пафосно, і пристрасно, й патріотично

Ми ж - в перших лавах патріотів славних!

Такими стали ми не вчора, а були віддавна!

Ми і будуємо (ще й як!), і мову рідну захищаємо!

І Україні віддаємо все, що маємо!

Цей монолог врочистий досить легко обірвати:

Потрібно лиш з серйозним виглядом сказати,

Що завтра - в бій. У стрій усі. Мобілізація.

Цікаво трохи:  і яка ж буде реакція?

Всі дружно в військкомат підуть? Одягнуть однострій?

І - разом кинуться на ворога у бій?

Ні - кинуться ховатися й тікати хто куди

Так було вчора - так буде завжди.

Я помиляюся? Не думаю - до криків пафосних ми всі готові,

Тим більше - в час теперішній  передсвятковий,

Так кричимо, що горло надриваємо,

І тими криками беремо - і... стікаємо

А потім лиш на Президента першого киваєм,

Мовляв, ну що поробиш - маєм те, що маєм...

--------------------------------------------------

Мораль: шановні громадяни, не грішіть,

Й найперше і найголовніше - не брешіть

Брехнею, кажуть, світ пройдеш, та не вернешся вже назад

Ну що, пора збиратись на парад?