Слективізм, або ж революція для лінивих
В історії людства з'явилось нове явище – слективізм, або ж онлайн-активізм. Назва походить від англійського «slacker» («ледар») та «activism». Це слово з'явилось навіть у Осфордському словнику, де його пояснюють як «використання соціальних мереж або інших онлайн-методів для популяризації проблеми».
«Ваш клік чи перепост навряд чи змінить світ, забезпечить справедливість, зупинить корупцію чи викорінить бідність. Але завжди є ймовірність, що саме він стане тією останньою краплею, яка переповнить чашу чи наповнить її». Це основний аргумент прихильників онлайн-активізму за кордоном. Іншим аргументом на користь є те, що слективісти поширюють інформацію, що є найціннішим ресурсом в інформаційному суспільстві.
У Європі та США слективісти справді досягають певних результатів. Вони жваво підписують онлайн-петиції, жваво дискутують – і їх чують. Так, онлайн-активісти відверто пишаються своїм вмінням нав’язати медіа важливі на їхню думку теми, піднести дискусію на якісно новий рівень і створити інформаційний тиск на конкретні інституції.
Свого часу платформа «freerice», започаткована Всесвітньою продовольчою програмою ООН, зібрала (і досі продовжує) достатньо рису, аби нагодувати 5 мільйонів людей двічі на день. Схема роботи ресурсу надзвичайно проста: користувачі заходять на сайт і відповідають на прості питання вікторини, кожна їхня правильна відповідь – 10 зернят рису для голодних, кошти на які забезпечуються завдяки рекламним банерам, що з’являються після відповіді.
Успішними були й ініціативи американців, які в 2010 зібрали 38 мільйонів доларів (з яких 5 мільйонів лише за перших 48 годин) для постраждалих від землетрусу на Гаїті й проекти британців з об’єднання «Avaaz», які зібрали 20 мільйонів доларів для фінансування своїх акцій і 1,5 мільйона для забезпечення в 2011 році сірійських громадянських журналістів відеокамерами. За всіма цими проектами – ідея «малих донорів» й «щоденної доброї справи».
В переліку перемог ресурсу онлайн-петицій avaaz.org і допомога зґвалтованій дівчинці на Мальдівах, і припинення програми виселення африканського племені масаї, і привернення уваги до проблеми нищення китів-фінвалів.
Через цей ресурс українців запрошували підписуватись на підтримку проведення референдуму . Але це традиційно вже ні до чого не призвело. Тут і настала черга звернутись до аргументів скептиків і критиків лінивого революціонерства.
У своїй статті «Відважний новий світ активізму» відомий теоретик інтернету Євгеній Морозов, білорус, котрий живе на Заході, писав: «Слактивізм – ідеальний вид активізму для лінивого покоління. Для чого ускладнювати собі життя сидячими страйками, ризиком арешту, насильства з боку поліції чи тортур, якщо можна не менш голосно нарікати в інтернеті?».
Саме за такою схемою і діє більшість активістів – публікують меми та гострі карикатури на політиків, пишуть мудрі дописи, перепощують фото та відео – і усе. Так, як політики лише говорять, так і слективісти лише поширюють мудрі думки. Жодних дій! Тільки лайки і розшарення.
Проблема полягає у неправильній постановці питання, адже проблемні меседжі зазвичай лунають в стилі «Гляньте, що робиться!» замість «Як ви досі можете на це дивитись?» або "Давайте зробимо задля подолання цього так!". Нема пропозицій вирішення проблеми – лише фактаж чи активне поширення обурливих та емоційних, але неправдивих фейків.
Слективізм – це добре, адже це та змога донести інформацію до більшості, включно з тими, хто звик жити у своєму світі, ігноруючи реальні факти. Але було би чудово, аби це був не лише онлайн-активізм, а складова активної життєвої та громадянської позиції, що підкріплюється реальними справами. Лише тоді можна говорити про право на існування цього явища.
Український народ довів, що уміє не лише обурюватись в інтернеті, але і досягати результату, не жаліючи ні часу, ні грошей, ні здоров'я та життя. Тож можемо пишатись, що у нас не тільки ліниві революціонери, але і безліч "працьовитих" і вельми "продуктивних" революціонерів.
Сьогодні у Тернополі
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Тернополі
