Вшанували пам'ять жертв депортації 1944-1946 років з Лемківщини, Холмщини, Надсяння у суботу, 9 вересня. Місцеві чиновники поклали квіти до пам'ятника жертвам депортації. А історії про ці ненависні події змушували людей плакати.
- Ані комуністичний режим Польщі, ані комуністичний режим Радянського Союзу не задумувалися над фактором людини, - каже голова Тернопільської ОДА Степан Барна. - Це був для них черговий крок для знищення українського єства. Всі ми розуміємо, що головною причиною депортації була "українськість" лемків.
Богуслава Палкова родом з курортного польського міста Криниця. Її сім'я мала свій магазин, здавала будинок туристам, словом, жили і не тужили. Це все її сім'я повинна була залишити. Бо молоденьку 17-річну дівчинку разом із родиною у 1946 році вивезли на Теребовлянщину у товарному вагоні.
- Нас, наче худобу, завантажили в ті вагони, - згадує жінка. - Три сім`ї в одному вагоні, ви уявляєте? Того вечора я взяла шлюб зі своїм чоловіком, то наша перша шлюбна ніч і разом з тим "медові" два місяці були у тому вагоні.
Жінка згадує про антисанітарію, яка була в поїзді. Бруд, сморід і навіть воші.
- Приїхали ми пізньою осінню, - розповідає жінка. - Нас викинули посеред вулиці зі своїми торбами. Навколо ліс, ніч - що ми маємо робити? Добре, що у нас був ровер і ми якось дісталися до хатинки, де нас приютили.
Нарікає жінка, що їм довго не давали квартиру і їх сім'я довгий період не мала, де жити. Вона пояснює, що депортація знищила людей як духовно, так фізично, і матеріально.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 20 від 14 травня 2025
Читати номер